ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2014 року м. Київ К/800/52349/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря - Наумця О.В.,
за участю представників: Житомирської митниці Міністерства доходів та зборів України - Забродської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Житомирської митниці Міністерства доходів та зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 0670/7480/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" до головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування рішення,стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" звернулося в суд з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів та зборів України, головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101020000/2012/000013/2 від 21.09.2012 р. із застосуванням методу 2б та стягнути надмірно сплачені податок на додану вартість та мито у розмірі 12522,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволені.
Визнане протиправним та скасоване рішення Житомирської митниці № 101020000/2012/00013/2 від 21.09.2012 року.
Стягнуто з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" сплачена сума податку на додану вартість та мита в сумі 12522,22 грн.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Житомирська митниця Міністерства доходів та зборів України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Трак Маркет" (Покупець) та Pommier S.A.S. Франція (Продавець) 01.02.2011 року укладений контракт №11, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю окремими партіями запасні частини для вантажівок та автобусів (далі - Товар), найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю вказується в рахунках до даного контракту, які є невід'ємною частиною контракту.
ТОВ "Трак Маркет" 12 вересня 2012 року подана до Житомирської митниці ВМД № 101020000/2012/002127 на митне оформлення товару придбаного за контрактом № 11 від 01.02.2011 року, а саме: товар № 1 "вироби з недорогоцінних металів: кріплення борту, ручка замка, газовий упор, кронштейн газового упору, замок дверей металевий, кронштейни петлі дверей, ручки дверей металеві, комплекти фіксатора дверей, петля дверей, кронштейн кріплення бризговика" на рівні 32265,48 грн.; товар № 2 "вироби з вулканізованої гуми: фіксатор дверей гумовий, відбійник призначені для причепів та тягачів" на рівні 5010,86 грн.; товар № 4 "вироби з чорних металів: фіксатор дверей, дробина призначені для причепів" на рівні 4697,11 грн., з визначенням митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору, позивач визначив митну вартість товару за фактично сплаченою ціною. Зазначений товар оплачений ТОВ "Трак Маркет" до моменту поставки згідно з платіжним дорученням від 23.08.2012 року № 18, наданим до митного оформлення. З метою підтвердження митної вартості товару, позивачем до декларації подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс), контракт № 11 від 01.02.2011 року з додатковими угодами № 1, № 3, № 5; інвойс № CF/22030653 від 31.08.2012 року, сертифікат походження № 060916333, міжнародна товарно-транспортна накладна СМR від 07.09.2012 року; рішення органу сертифікації дорожніх транспортних засобів та систем управління якістю від 28.03.2012 року № 0106 про відсутність необхідності в сертифікації товару, що ввозиться до України на підставі контракту №11 від 01.02.2011 року, однак Житомирською митницею 21.09.2012 року винесено оскаржуване рішення № 101020000/2012/000013/2 про коригування митної вартості товарів, в якій митний орган самостійно визначив митну вартість товару за методом 2б.
При коригуванні митної вартості товару Житомирською митницею зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може визначатися за ціною договору щодо товарів, які імпортуються: документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не подано на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст. 53 МК України додаткових документів - копії митної декларації країни відправлення. Декларантом подано на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст. 53 МК України висновок про вартість товару підготовлений ПП "Земля поліського краю". Проте цей висновок не взятий до уваги у зв'язку з тим, що не містить аналізу ринку та складових вартості. Митна вартість товару визначена за методом 2б на підставі наявних у митного органу числових значень митної вартості подібних товарів (ВМД № 100190000/2012/380801 від 05.09.2012 р., ВМД № 100190000/2012/33065 від 15.08.2012 р., ВМД № 100190000/2012/434667 від 30.08.2012 р.) На митну декларацію № 101020000/2012/002127 від 12.09.2012 року надана картка відмови в митному оформленні від 21.09.2012 року за № 101020000/2012/00015. Зазначені вище товари задекларовані по митній декларації № 101020000/2012/002248 від 21.09.2012 року та випущені у вільний обіг на митній території України під фінансову гарантію в сумі 12522,22 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Житомирська митниця, приймаючи спірне рішення про корегування митної вартості товарів, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла упереджено, не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, у зв'язку з чим нею неправомірно видане спірне рішення про коригування митної вартості товарів, а при коригуванні митної вартості товарів порушила послідовність застосування методів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №101020000/2012/000013/2 від 21.09.2012 р. із застосуванням методу 2б та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита у розмірі 12522,22 грн.
Відповідно до ст. 49 МК України що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у випадку не подання декларантом в установлений строк всіх додаткових документів, митна вартість товарів повинна визначатися митним орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Однак, в спірному рішенні відповідача про коригування митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б) не зазначено в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за попереднім методом (2а), а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів. Також рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, тобто відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що є грубим порушенням ст. 57 Митного кодексу України.
Відмовляючи в митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, однак, у спірному рішенні відсутні посилання які саме розбіжності містять подані декларантом документи. Відповідачем були витребувані додаткові документи: копія митної декларації країни відправлення та висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом подано на письмову вимогу митного органу, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, висновок про вартість товару ПП "Земля поліського краю". Проте, цей висновок не взятий до уваги з тих підстав, що не містить аналізу ринку та складових вартості.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що митний орган розбіжностями в документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України визначив: у ВМД № 101020000/2012/002127 в графі 15 вказана країна відправлення Франція, тоді як в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR від 07.09.2012 року - вантаж привезено з Польщі; в п.3 контракту чітко не оговорені умови поставки товару (відсутнє географічне місце передачі товару). Крім того, в пакувальному листі зазначено, що умовами поставки товару є EXW, в той час як у митній декларації - FCA Czestochowa (Польща). З вказаних причин митним органом поставлено під сумнів вартість транспортних витрат.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06.09.2012 року між Покупцем та Продавцем укладена додаткову угода №1 до контракту № 11 від 01.02.2011 року, якою визначені умови поставки товару як FCA Czestochowa (Польща), тобто має місце визначеність географічного місця передачі товару та умов поставки.
Також встановлено, що перевезення товару з Франції до України здійснене через Польщу (місто Ченстохова) в два етапи - з Франції до Польщі та з Польщі до України. Дана обставина підтверджується міжнародною вантажно-митною декларацією СМR від 07.09.2012 р., на підставі якої товар з Франції перевезено до Польщі та міжнародною вантажно-митною декларацією СМR від 07.09.2012 р., на підставі якої товар з Польщі перевезений до України перевізником ТОВ "Експерттранссервіс". Згідно договору та умов поставки - FСА, Pommier S.A.S. (Франція) поставило товар з Франції до Польщі за рахунок і на власний ризик ТОВ "Трак Маркет". Такі витрати були понесені позивачем, оскільки вони включені до вартості товару відповідно інвойсу № CF/22030653 від 31.08.2012 р. Таким чином, транспортні витрати по перевезенню товару з Франції до Польщі (Czestochowa), що становлять 450,00 євро, включені до складу вартості товару, що підтверджується інвойсом № СР/22030653 від 31.08.2012 року, тому транспортні витрати повністю включені до складу митної вартості товару.
Крім того, судами також встановлено, що Житомирська митниця як виявлену розбіжність зазначає ту обставину, що в Інвойсі не вказані умови поставки, хоча в тексті договору йдеться посилання на те, що умови поставки будуть визначатися в рахунках. Однак, відповідно до п.3.1. Контракту з урахуванням Додаткової угоди від 06.09.2012 р. поставка відбувається на умовах FCA Czestochowa (Польща), якщо інше не буде визначено сторонами в рахунках.
Щодо посилання митного органу на подання декларантом до митного оформлення документів, в яких відсутні дані про торгівельну марку "Pommier" та виробника товарів "Pommier S.A.S."
Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларантом виконаний обов'язок, визначений п.5 в ч.8 ст. 257 МК України, та внесено до митної декларації в графі 31 відомості про торгівельну марку "Pommier" та виробника товарів "Pommier S.A.S"; інформація про торгівельну марку "Pommier" та виробника товарів "Pommier S.A.S." присутня в поданих до митного органу документах, зокрема інвойсі, та додатково встановлена митним оглядом; посилання митного органу та недотримання ТОВ "Трак Маркет" умов п. 1.1 Контракту не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки інвойс містить інформацію про торговельну марку та виробника та не завірений підписом продавця, що відповідає правилам європейського ділового обороту та торгівельним традиціям.
Враховуючи наведене судами першої та апеляційної інстанції встановлена відсутність розбіжностей у поданих до розмитнення документах, а виходячи з цього і відсутність витребування додаткових документів.
Виходячи з наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (z1097-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364 (z1097-07) для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1095/14362 (z1095-07) . (далі Порядок № 611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.
Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України (4495-17) 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України (2755-17) .
За вимогами ч.1 ст. 301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17)
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст. 223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" надмірно сплачених сум податку на додану вартість та мита в розмірі 12522,22 грн., з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів та зборів України задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року змінити, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" надмірно сплачених сум податку на додану вартість та мита в розмірі 12522,22 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.
постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: