34-у/2005 Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України - Текст документа

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України (1003-05) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., N 2, ст. 15; Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 34-35, ст. 187).

Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.Є. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України (1003-05) (далі - КПК України). Зазначеними статтями КПК України (1003-05) передбачено: підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; нововиявлені обставини; строки перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження; дії прокурора по відновленню справи у зв'язку з нововиявленими обставинами; порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.

Народні депутати України просять роз'яснити, чи підлягають перегляду в порядку виключного провадження постанови судів щодо застосування, зміни або скасування запобіжних заходів, зокрема постанова апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2005 року, винесена відповідно до статей 156, 165-3 КПК України (1002-05) , якою відмовлено в задоволенні подання Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.

Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень статей КПК України (1003-05) суб'єкт права на конституційне подання обґрунтовує тим, що тлумачення може вплинути на рішення Верховного Суду України та на подальший розгляд кримінальної справи по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 189 (2341-14) , частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (2341-14) . Народні депутати України зазначають, що стаття 165-3 КПК України (1002-05) , яка встановлює порядок продовження строків тримання під вартою, містить заборону оскарження постанов судді апеляційного і Верховного Суду України, не підлягає розширеному тлумаченню і на ці постанови не може бути внесене подання прокурора.

2. З матеріалів справи вбачається, що Генеральна прокуратура України звернулася до апеляційного суду міста Києва з поданням про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.

Розглянувши подання Генеральної прокуратури України, апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, за якою на підставі статей 156, 165-3 КПК України (1002-05) громадянину К. було змінено запобіжний захід у вигляді взяття під варту на підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Не погодившись з постановою апеляційного суду міста Києва, заступник Генерального прокурора України, посилаючись на статті 400-4, 400-7, 400-9 КПК України (1003-05) , звернувся до Верховного Суду України з клопотанням переглянути в порядку виключного провадження зазначену постанову і скасувати її.

Як стверджується в конституційному поданні, із змісту статті 400-4 КПК України (1003-05) випливає, що ця стаття (1003-05) стосується вироків, які набрали законної сили. Оскільки в постанові апеляційного суду міста Києва немає висновків про винуватість або невинуватість обвинуваченого, оцінки доказів, а є лише рішення про відмову у задоволенні подання Генеральної прокуратури України щодо продовження строку тримання громадянина К. під вартою, перегляд цієї постанови Верховним Судом України в порядку виключного провадження, на думку авторів конституційного подання, не відповідає вимогам статті 165-3 КПК України (1002-05) .

3. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 5 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції (254к/96-ВР) та законів України є практична необхідність в офіційній інтерпретації їх положень (частина перша статті 93 (422/96-ВР) ) .

Як вбачається з конституційного подання, народні депутати України порушують питання щодо законності клопотання заступника Генерального прокурора України, в якому оскаржується постанова апеляційного суду міста Києва, та про необхідність участі Конституційного Суду України в дослідженні конкретних обставин справи, що відповідно до статті 150 Конституції України (254к/96-ВР) , статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Оскільки клопотання заступника Генерального прокурора України про перегляд у порядку виключного провадження постанови апеляційного суду міста Києва направлено Верховному Суду України, який відповідно до статті 47 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, відкриття конституційного провадження на даній стадії означатиме втручання Конституційного Суду України у сферу здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції.

Народні депутати України хочуть отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну консультацію, роз'яснення правил і порядку перегляду судових рішень у порядку виключного провадження та заручитися підтримкою своєї позиції. Вирішення таких питань не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 14, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України (1003-05) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.