2а-7967/09/1770 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку на доходи - 31.03.2014 Прийняття

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2010 позов про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 18.08.2009 № 0006101740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в розмірі 3435,75 грн. та № 0006111740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4245,00 грн., в тому числі 2830,00 грн. за основним платежем та 1415,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 18.08.2009 № 0006101740/0, в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2012 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 № 0006111740/0 в частині визначення позивачу 3520,50 грн., в тому числі 2347,00 грн. за основним платежем та 1173,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, складено акт № 95/17/НОМЕР_1 від 06.08.2009, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а саме: занижено оподатковуваний дохід за ІІІ квартал 2008 року в розмірі 10 685,00 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік в розмірі 3 435,17 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 2 830,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 18.08.2009 № 0006101740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності у розмірі 3 435,75 грн. та № 0006111740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 245,00 грн., в тому числі 2830,00 грн. за основним платежем та 1415,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ІІІ кварталі 2008 року позивач перевищив граничний обсяг виручки, визначений п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) на суму 331957,00 грн., тому зобов'язаний із суми перевищеної виручки сплатити податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18554,00 грн., оскільки таке перевищення не охоплюється сплатою єдиного податку у ІІІ кварталі 2008 року. Однак, на думку суду, відповідачем безпідставно визначено обов'язок позивача щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб із суми даного перевищення у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Крім того, відповідач безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності, оскільки такий податок не передбачений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування повідомлення-рішення від 18.08.2009 № 0006111740/0 в частині визначення позивачу 3520,50 грн., в тому числі 2347,00 грн. за основним платежем та 1173,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями., враховуючи наступне. Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 цього Указу, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу).

Судами встановлено, що у період з 01.07.2006 по 01.10.2008 ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, однак, у ІІІ кварталі 2008 року ним отримана виручка в розмірі 873 783,00 грн., тобто, сума, яка перевищує дозволений зазначеним Указом розмір виручки на суму 373 783,00 грн., яка за вирахуванням податку на додану вартість складала 331 957 грн., у зв'язку із чим позивач повинен був з наступного звітного періоду - IV кварталу 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, що і зробив.

Як вірно зазначено апеляційним судом, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

Статтею 13 розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до пп. пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту; якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в частині оподаткування доходів позивача, отриманих ним у 2008 році, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, необхідно застосовувати вимоги Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_2 13.08.2008 був зареєстрований платником податку на додану вартість, отримавши відповідне свідоцтво про реєстрацію.

В період, що перевірявся, в книзі обліку доходів та витрат позивача відображено отримання доходу зокрема, 13.08.2008 на суму 14 080,00 грн. та 22.08.2008 на суму 2 900,00 грн.

В даний період позивач здійснював поставку товару (блоків) в кількості 22,7 м. куб відповідно до накладної від 11.08.2008, та в кількості 4,67 м. куб відповідно до накладної від 22.08.2008.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (z0208-00) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (z0208-00) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру платників податку на додану вартість.

Як встановлено судами, реалізація позивачем товару (блоків) в кількості 22,7 м. куб на суму 14 080,00 грн. була здійснена підприємцю ОСОБА_3 11.08.2008.

Отже, перша з подій, яка визначає дату виникнення податкового зобов'язань з податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг), а саме відвантаження товарів, відбулась до дня реєстрації ФОП ОСОБА_2 платником податку на додану вартість, а тому, в даному випадку був відсутній обов'язок позивача щодо включення до податкового зобов'язання коштів в сумі 14080,00 грн. по зазначеній вище господарській операції.

Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган необґрунтовано визначив позивачу податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2009 № 0006111740/0 податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 347,00 грн. за основним платежем та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 173,50 грн. за даним фактом, тоді, як правомірним було визначення позивачу даним повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 483,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 241,50 грн. за невключення до податкового зобов'язання коштів в сумі 2900,00 грн. за реалізовані підприємцю ОСОБА_4 товари (блоки), відповідно до накладної від 22.08.2008.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.