Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олендера І.Я., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої суми пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві,-

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з виплатою пенсії у зв'язку із стратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період березень-травень 2012 року в розмірі 2498,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) відділення Фонду повинно відшкодовувати УПФ всі витрати, пов'язані з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок отриманої на виробництві травми. Позивач виплатив дружині померлого ОСОБА_5 пенсію у зв'язку з втратою годувальника в сумі 450,00 грн. та щомісячну державну адресну допомогу в сумі 2048,00 грн. за період з 1 березня 2012 року по 31 травня 2012 року, загалом 2498,00 грн. При цьому ОСОБА_5 на час смерті годувальника не досягла пенсійного віку і не була непрацездатною.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Згідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

У відповідності з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Тобто, згідно приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) для здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дружина померлого саме на момент смерті годувальника повинна досягти 55 років, перебувати на утриманні та не працювати, або мати інвалідність. При цьому факт знаходження на утриманні повинен бути доведений в установленому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виплачені позивачем вказаній особі пенсії не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки на момент втрати годувальника ОСОБА_5 не досягла пенсійного віку і була працездатною.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст. 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї норми Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) (далі - Постанова КМУ № 265), якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги, а також підвищення не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 Постанови КМУ № 265 (265-2008-п) встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону №1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд та його органи не можуть нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача щодо відшкодування за рахунок відповідача витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою державної адресної допомоги, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах даної категорії.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.