Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами обслуговуючого кооперативу "Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл" та відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл" до Київської міської ради, треті особи відкрите акціонерне товариство "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішень, -

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року позов обслуговуючого кооперативу "Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл" задоволено. Скасовані рішення Київської міської ради № 381/3819 від 26 лютого 2010 року (ra0381023-10) , № 380/3818 від 26 лютого 2010 року (ra0380023-10) , № 382/3820 від 26 лютого 2010 року (ra0382023-10) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Не погодилось з рішенням суду апеляційної інстанції і ВАТ "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом", яке, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, в касаційній скарзі ставить питання про скасування рішення апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 26.02.2010 року на V сесії VІ скликання Київської міської ради були прийняті рішення № 381/3819 (ra0382023-10) "Про передачу громадянці ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2", № 380/3818 (ra0382023-10) "Про передачу громадянці ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1", № 382/3820 (ra0382023-10) "Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3".

Згідно з п. 1 зазначених рішень Київської міської ради, було припинено Київському філіалу Державного Науково-Дослідного Інституту № 93 право користування частиною земельної ділянки площею 0,09 га на вул. Вишгородській, 87 у Подільському районі м. Києва, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 04.03.58 N 371 "Про відвід Київському філіалу Державного Науково-Дослідного Інституту № 93 земельної ділянки під будівництво інституту та житлових будинків", у зв'язку з припиненням діяльності цього закладу (лист Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 27.08.2009 N 21-10/6024, лист Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 02.09.2009 N 12229/К/15-314), та віднести її до земель запасу житлової і громадської забудови.

Пунктом 2 вказаних рішень затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки третім особам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Подільському районі м.Києва.

Згідно з п. оскаржуваних рішень вирішено передати громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, за умови виконання пункту 4 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Подільському районі м.Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання земельних ділянок третім особам порушує права членів кооперативу, які є власниками гаражів, розташованих на спірних земельних ділянках.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що позивач не надав суду доказів порушення оскаржуваними рішеннями відповідача його прав, оскільки в нього відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, рішення про передання якої ним оспорюється. Крім цього, позивачем не надано дозвільної документації на розміщення на спірних земельних ділянках гаражів членів обслуговуючого кооперативу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає за доцільне зазначити про таке.

Рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 371 від 04.03.1958 року Київському філіалу Державного науково-дослідного інституту № 93 Мінхімпрому СРСР відведено земельну ділянку площею 9,71 га по вул. Вишгородській № 87.

Правонаступником Державного НДІ № 93 Мінхімпрому СРСР є відкрите акціонерне товариство Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко".

Починаючи з 1980 року з дозволу керівництва на частині зазначеної вище території, встановлені металеві та цегляні гаражі співробітників інституту та мешканців довколишніх відомчих будинків.

В березні 2013 року заснований обслуговуючий кооператив Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл", яким ініційоване питання підготовки документів для надання громадянами-членами кооперативу клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В ході підготовки документів членам ОК Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл" стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташовані їх гаражі, передана у приватну власність третім особам відповідно до рішень Київської міської ради № 381/3819 (ra0382023-10) , № 380/3818 (ra0382023-10) та № 382/3820 від 26.02.2010 року (ra0382023-10) .

Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень Київської міської ради) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначено ст. 126 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 цієї статті в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вірно враховано апеляційним судом, рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 371 від 04.03.1958 року, згідно з яким Київському філіалу Державного науково-дослідного інституту № 93 Мінхімпрому СРСР відведено земельну ділянку площею 9,71 га по вул. Вишгородській № 87, не є правовстановлюючим документом, визначеним ст. 126 Земельного кодексу України, яким може посвідчуватися право на земельну ділянку.

Крім того, у вказаному рішенні виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 371 від 04.03.1958 року мова йде про земельну ділянку за адресою вул. Вишгородська, 87, що є відмінною від тих земельних ділянок, що надані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та розташовані по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Подільському районі м.Києва. Вказану земельну ділянку було надано юридичній особі, правонаступником якої, як зазначає позивач, є відкрите акціонерне товариство Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко", що є третьою особою у даній справі.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що на спірних земельних ділянках розташоване майно позивача, що належить останньому на праві власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем не було надано суду доказів порушення оскаржуваним рішенням Київської міської ради його прав, тобто позов заявлено особою, права якої у спірних правовідносинах не порушені.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги обслуговуючого кооперативу "Гаражно-автомобільне об'єднання "Сокіл" та відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.