Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі про видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу,

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі з вимогами про видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30.04.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі у видачі постійного свідоцтва про реєстрації транспортного засобу на автомобіль VOLVO S40 1,9 TD, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 1997 року випуску. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі видати позивачу постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на на автомобіль VOLVO S40 1,9 TD, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 1997 року випуску.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущеного судом апеляційної інстанції, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 на підставі генеральної довіреності передав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль марки VOLVO S40 1,9 TD, номер кузова НОМЕР_2, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21.02.2008р. по справі №2-382/2008 визнаний дійсним договір купівлі-продажу вищезазначеного транспортного засобу та за ОСОБА_2 визнано право власності на нього.

Також встановлено, що 28.12.2011р. Управління ДАІ УМВС України в м.Севастополі на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.10.2010р. по справі № 2а-2748/10/2770 здійснило тимчасову реєстрацію спірного транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів.

Згідно з п. 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (1388-98-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Правила), державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

За змістом п. 8 Правил реєстрація транспортних засобів здійснюється, зокрема, на підставі документів, що посвідчують правомірність його придбання. Правомірність придбання ТЗ підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують ТЗ та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками ТЗ та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Пунктом 11 Правил встановлено, що державна реєстрація зазначених транспортних засобів, ввезених на митну територію України без сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені законодавством під час імпорту таких засобів, проводиться за умови подання документів про внесення таких податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком безоплатно переданих конфіскованих транспортних засобів та транспортних засобів, які згідно з податковим законодавством звільнені від їх сплати, із внесенням відповідного запису у свідоцтво про реєстрацію.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із відповіді Управління Державної автомобільної інспекції в Хмельницькій області на запит суду вбачається, що державної реєстрації транспортного засобу марки VOLVO S40 1,9 TD, номер кузова НОМЕР_2, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 не виявлено та крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 в Славутському РЕВ Хмельницької області УДАІ не видавалось.

При цьому судом апеляційної інстанції вставлено, що транспортний засіб, право власності на якій визнано за позивачем на підставі судового рішення, не був зареєстрований на території України.

З врахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні жодні належним чином оформлені документи, які б свідчили про законність ввезення на митну територію України транспортного засобу, що належить позивачу, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у видачі постійного свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу до одержання підрозділом Державтоінспекції інформації про митне оформлення автомобілю.

Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що сам факт наявності судового рішення, яким визнано дійсною угоду купівлі-продажу транспортного засобу та визнано за позивачем право власності на автомобіль не породжує безспірного обов'язку відповідача щодо здійснення державної реєстрації цього транспортного засобу лише на підставі цього рішення без відповідних документів, підтверджуючих митне оформлення автомобілю та сплату відповідних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Суди не наділені повноваженнями вирішувати питання про надання особам пільг з приводу сплати податків та зборів при митному оформленні транспортних засобів. Разом з тим, суд першої інстанції, покладаючи на відповідача обов'язок здійснити державну реєстрацію автомобілю, що належить позивачу, фактично звільнив її від сплати обов'язкових платежів.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.