822/3542/13-а Про визнання протиправними та скасувати картку відмови митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та рішення митниці про коригування митної вартості товарів - 27.03.2014 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 822/3542/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нейл" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, -

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нейл" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400050000/2013/00074 від 29.05.2013 року та рішення Хмельницької митниці № 400000004/2013/100014/2 від 29.05.2013 року про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Нейл" надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), які є достатніми для застосування даного методу визначення митної вартості та дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Проте Хмельницька митниця, без достатніх для цього підстав, при визначені митної вартості товару застосувала метод визначення митної вартості № 6.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Хмельницька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 січня 2012 року між ТОВ "Нейл" (покупець) та Shangai Moresun Fasteners Co, Ltd (Шанхай, Китай) (продавець) укладений контракт № 236, відповідно до якого, продавець виробляє і продає, а Покупець купує засоби кріплення відповідно до Додатків, що є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно додатку № 7 до контракту (специфікація на поставку засобів кріплення) загальна суму товарів - 13983,84 USD.

Позивачем для митного оформлення вказаного товару подані до Хмельницької митниці наступні документи: митна декларація за № 400050000/2013/007587 від 29 травня 2013 року, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 7 листопада 2012 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) А №23/2 від 23 травня 2013 року, коносамент № SHA8048140 від 14 квітня 2013 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 307 від 21 квітня 2013 року, рахунок-фактура на транспортування та страхування № LV13000148 (TD02) від 21 травня 2013 року, документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 8 травня 2013 року, комерційний інвойс виробника товару № MS-121402 від 20 квітня 2013 року, пакувальний лист № MS-121402 від 20 квітня 2013 року, проформа інвойс № MS-121214 від 14 грудня 2012 року, проформа інвойс № MS-120425 від 25 квітня 2013 року, страховий поліс № 1475765782013LVOF148 від 9 квітня 2013 року. договір транспортного експедирування №OFO52C від 12 жовтня 2011 року, довідку про відсутність за межами України валютних цінностей № 310 від 17 квітня 2013 року, сертифікат про походження товару форми А № G133105108600002 від 20 квітня 2013 року, копія митної декларації країни відправлення № 223120130810966814 від 10 квітня 2013 року, сертифікат на прайс-лист Китайської Ради зі сприяння Міжнародної Торгівлі № 133304ВО/09558 від 20 квітня 2013 року.

Митним органом були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість сировини. Позивачем перелічені вище документи надані не були.

Хмельницькою митницею 29 травня 2013 року прийнята картка відмови № 400050000/2013/00074 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також прийняте рішення № 400000004/2013/100014/2 про коригування митної вартості товарів та застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості.

Згідно листа № 1647 від 14 серпня 2013 року позивачем були надані відповідачу наступні документи: виписка з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника товару, цінова довідка про вартість товару, видана Хмельницькою торгово-промисловою палатою № 22-05/336 від 5 липня 2013 року. Хмельницькою митницею відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості, оскільки подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а також те, що позивачем не надана інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи для митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення Хмельницької митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400050000/2013/00074 від 29.05.2013 року та рішення Хмельницької митниці № 400000004/2013/100014/2 від 29.05.2013 року про коригування митної вартості товарів.

Відповідно ст.49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодекс) (ч. 2).

Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу) відповідно до норм цього Кодексу (4495-17) ) (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплений в ст. 58 МК.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч.5 ст.58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч.2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митною органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Однак в даному випадку митним органом не було вказано в жодному прийнятому ним документі, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та чому з поданих декларантом документів неможливо встановити такі складові, які з них містять розбіжності і в чому вони полягають, та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової митної вартості.

Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митною контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції)- здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненою декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодекс) (ч. 2).

Як визначено ч.3 ст.54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ціна товару, зазначена в додатку № 7 до контракту, комерційному інвойсі, платіжному документі є ідентичною і не містить розбіжностей. Подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, необхідні для обчислення, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця - 13983,84 дол. США, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами ч. 4-5 ст. 58 Митного кодексу України.

Виходячи з наведеного позивач при митному оформленні товару надав необхідні основні документи щодо визначення складових митної вартості товару, в тому числі і банківські документи щодо сплати за поставлений товар відповідно контракту, в яких відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки, тобто у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів. Крім того, витребувані додаткові документи не є тими документами, які підтверджують складові частини вартості митної вартості товару, а містять загальну інформацію.

Разом з тим, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій стосовно безпідставності посилань митниці на прострочену оплату товару позивачем, оскільки такі твердження не вказують, що документи містять розбіжності та не впливають на визначення митної вартості.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивачем поданий відповідачу достатній пакет документів (в тому числі і банківські платіжні документи щодо сплати за поставлений товар відповідно інвойсів) на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 МК.

Виходячи з наведеного оскаржувані рішення та картки відмови прийняті митним органом з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правил, визначених ст. 58 цього Кодексу, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції прийняті обґрунтовані рішення щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та картки відмови, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.