Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Білуги С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Проектбудвишукування" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та акта,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудвишукування" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року,

У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство "Проектбудвишукування" (далі - ЗАТ "Проектбудвишукування") пред'явило позов до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу) про визнання протиправними рішення від 03.02.2009 р. № 30 про застосування фінансових санкцій та акта планової виїзної перевірки від 14.01.2009 р. № 8.

Позов обґрунтувало тим, що за результатами планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем складено акт від 14.01.2009 р. № 8 з висновком про наявність у позивача боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 176 120,11 грн та прийнято рішення від 03.02.2009 р. № 30 про застосування фінансових санкцій на суму 269 314,83 грн за донарахування органом Пенсійного фонду України своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Вважало, що не повинно сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так як перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок, 42% якого відраховується до Пенсійного фонду України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ "Проектбудвишукування" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на те, що суди не розмежували поняття "збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і "податок" та не врахували, що згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) вказаний збір включений до складу єдиного податку, тому платники єдиного податку не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ЗАТ "Проектбудвишукування" є платником єдиного податку.

З 15.12.2008 р. по 14.01.2009 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Проектбудвишукування" з питань своєчасності і достовірності нарахування та сплати страхових внесків та інших платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.2005 р. по 01.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 14.01.2009 р. № 8.

Перевіркою, зокрема, виявлено недоїмку по сплаті страхових внесків у сумі 176120,11грн.

Рішенням від 03.02.2009 р. № 30 за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до ЗАТ "Проектбудвишукування" застосовано фінансові санкції в розмірі 269 314,83 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі в редакції, чинній у 2005-2008 роках) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" щодо звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а отже, застосуванню не підлягає.

За наведених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність донарахування органом Пенсійного фонду України сум страхових внесків позивачу за період з 01.12.2005 р. по 01.12.2008 р. та застосування до нього фінансових санкцій.

Вказаний висновок відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, висловленій, зокрема, у постановах від 5 грудня 2013 року (справа № 21-427а13), від 7 травня 2012 року (справа № 21-300а11) та від 21 жовтня 2008 року (справа № 61-961во08).

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудвишукування" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.