Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року по справі № 2а-2060/09/0870 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 5 593,35 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2008 року працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності - ПП ОСОБА_3, за результатами якої внаслідок встановлених порушень позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001392304, яким нарахована спірна сума штрафних санкцій у сумі 5 593,35 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Згідно абз.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-III якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Відповідно до п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 (z0723-96) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748 (z0723-96) (далі - Положення) керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу, зазначеною платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлено на адресу ДПА у Запорізькій області скаргу від 12.06.2008 року на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001392304 від 20.05.2008 року, яку податковим органом отримано 17.06.2008 року.

09.07.2008 року ДПА у Запорізькій області прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 31.07.2008 року з вимогою організувати позапланову перевірку відповідача, в ході якої обґрунтувати висновки податкового органу про порушення відповідачем положень законодавства. Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача вказаного рішення, що суперечить Положенню про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 (z0723-96) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748 (z0723-96) . Відсутність повідомлення про продовження строків розгляду скарг обґрунтовано надавало відповідачу можливість вважати власну скаргу задоволеною. Крім того, при одержанні скарги відповідача 17.06.2008 року, рішення про продовження строку прийнято з порушенням двадцятиденного строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про пропущення податковим органом двадцятиденного строку, передбаченого Положенням, тому згідно абз.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-III скарга відповідача вважається повністю задоволеною, а рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.05.2008 року № 0001392304 - скасованим, і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 593,35 грн., який застосовано за вказаним рішенням № 0001392304.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року по справі № 2а-2060/09/0870 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.