Справа: № 2а-3179/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменко В.О., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій,-

Позивач громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому простить визнати право ОСОБА_3 на відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв'язку з релігійними переконаннями, та зобов'язати видати довідку про наявність права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків та постановити на облік фізичних осіб-платників податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 є віруючим та через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має право його не використовувати.

У зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до України виникла необхідність стати на облік до органів податкової служби.

17.10.11 року позивач звернувся із запитом до Державної податкової служби України з проханням надати йому інформацію, яким чином громадянину Російської Федерації стати на податковий облік в Україні та відмовитись від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

23.11.11 року Державною податковою службою України надано відповідь позивачу за №1889/Ф/18-3215, згідно якої повідомлено, що згідно розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 29.12.10 р. №954, за зверненням фізичної особи органи державної податкової служби після отимання інформації про взяття такої особи на облік за прізвищем, ім'ям та по батькові, серією і номером паспорта вносить до паспорта громадянина України такої особи відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта на території України до паспортів іноземних громадян чинним законодавством України не передбачено.

01.12.11 року позивач повторно звернувся до Державної податкової служби України із запитом, у якому просив вказати перелік документів, які необхідно подати громадянину Російської Федерації для того, щоб стати на облік до органів Державної податкової служби України, якщо останній через свої релігійні переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, отримання якого передбачено чинним законодавством України.

09.12.11 року Державною податковою службою України надано відповідь позивачу за №2440/Ф/18-3114, згідно якої повідомлено, що відповідно до Положення про паспорт громадянина Російської Федерації від 08.07.97 р. №828 не передбачено внесення до паспорта відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Забороняється внесення до паспорта відомостей, відміток та записів, не передбачених цим Положенням. Паспорт, до якого внесені відомості, відмітки та записи, не передбачені цим Положенням, вважається недійсним.

17.02.12 року позивач звернувся з заявою до ДПА м. Києва про взяття на облік до органів Державної податкової служби України у інший спосіб, аніж шляхом присвоєння ідентифікаційного коду, додавши до заяви документи згідно з переліком.

22.02.12 року Державна податкова служба у м. Києві листом за №109/Б/18-806 повідомила позивача про відсутність законодавчих підстав облікувати позивача як фізичну особу-іноземця, в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

У зв'язку з вище зазначеним позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що позивач не позбавлений права обліковуватись не шляхом присвоєння ідентифікаційного номера, а в інший спосіб як особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, однак оскільки дане питання не врегульоване на законодавчому рівні позовні вимоги не можуть бути задоволені в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними

Положеннями ст. 35 Конституції України встановлюється право на свободу світогляду і віросповідання

ОСОБА_3 є членом Української Православної Церкви, що підтверджується довідкою від 15 листопада 2010 року.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно чинного законодавства позивач як фізична особа-нерезидент має обов'язок зареєструватися як платник податків на території України, якщо має намір займатися підприємницькою діяльністю і отримувати прибуток, і не позбавлений права обліковуватися не шляхом присвоєння ідентифікаційного номера, а в інший спосіб як особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідно до ч. 2 та п. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Таким чином, правомірні доводи апелянта, що Податковий кодекс України (2755-17) до фізичних осіб - платників податків відносить як громадян України так і іноземців та осіб без громадянства.

Положеннями ст. 70.5. Податкового кодексу України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Тобто, норми Податкового кодексу України (2755-17) передбачають право кожної фізичної особи - платника податків на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків через свої релігійні переконання незалежно від статусу резидентності.

Відповідно до п. 1, п. 2 р. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.12.10 N 954 (z1388-10) , фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася Облікова картка фізичної особи - платника податків (далі - Облікова картка) та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби Облікову картку, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу та містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство. Іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки документ, що посвідчує особу, та засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад на українську мову цього документа.

Згідно з матеріалами справи, позивач звернувся до податкового органу з заявою та наступними документами: копія паспорту громадянина Російської Федерації, копія свідоцтва про народження, повідомлення (форма 1П), копію свідоцтва про шлюб.

Однак, отримав відповідь, що Державна податкова служба у м. Києві не має законодавчих підстав, тобто законодавчо не встановлено обліковувати позивача в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Разом з тим, механізм та процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби, визначено спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 (z1345-04) «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів», розробленим згідно із Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» (320/94-ВР) .

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форма заяви передбачена додатком 1 до Порядку, а додатком до заяви є інформація про персональні дані.

При цьому, згідно з пунктами 5.1, 5.2 вищезазначеного Порядку відповідну відмітку на 7-9 сторінку паспорта вносить посадова особа органу внутрішніх справ на підставі виданої заявнику податковим органом довідки за формою № В-3.

Отже, вищенаведеними нормами Порядку передбачено, що податкова служба має видати особі лише довідку за формою № В-3, але не зобов'язана проставляти відповідну відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру у її паспорті.

Разом з тим, неправомірні посилання суду першої інстанції на підставу для відмови в задоволенні позову існуючі прогалини в законодавстві, так як забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. У тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин застосовується аналогія закону чи аналогія права

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов частково.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8- 11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 року - скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій завольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову службу України розглянути заяву ОСОБА_3 про підтвердження права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків та надати документ у підтвердження права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків та поставити на облік фізичних осіб-платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та паспортними даними ОСОБА_3.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 червня 2011 року у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.