Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чалого С.Я.,

за участю секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

за участю: представника позивача Похилько Л.В.,

представника відповідача Зудінова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Сумської митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року та на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та рішення протиправними,

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Держаної казначейської служби України у Сумській області, в якому просив визнати дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012р. протиправними, визнати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2012/00422 від 28.09.2012 р. недійсною, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 140414,04 грн., ввізного мита у розмірі 702070,20 грн. та судові витрати у розмірі 2146 грн.

28.01.2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012 року. Визнано недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2012/00422 від 28.09.2012 року. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 140414,04 грн., ввізного мита у розмірі 702070,20 грн. та судові витрати у розмірі 2146 грн.

Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 1147 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції у справі, Сумська митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги у яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 28.09.2012 року ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України подана митна декларація № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012 р. для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу компресору ГПА-Ц-25НК для КС "Носиндорская" - 4 шт. та інші документи, необхідні для митного контролю.

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт № СГТ-359-01 від 25.11.2011 р., укладений між ВАТ "Сатурн - Газовые турбины" (Росія) та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе", рахунок (інвойс) № 103102/0 від 21.08.2012 р., декларація митної вартості від 28.09.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 149660 (країна відправлення Росія), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012 р. за № RUUА 2080000164 2786328 та акт експертизи № RUUА 2080000164 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Рибинською торгово-промисловою палатою 26.09.2012 р. У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована та сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2808280,80 грн.

28.09.2012 року Сумська митниця відмовила ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2012/00422.

Підставою для відмови стало невизнання Сумською митницею Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012 р. за № RUUА 2080000164 2786328 для цілей надання товару режиму вільної торгівлі.

28.09.2012 року ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" подано митну декларацію № 805130000/2012/0122290 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 702070,20 грн. та податку на додану вартість у розмірі 2948694,84 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації та складанні Картки відмови, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправними дій Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012 року та визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2012/00422 від 28.09.2012 року.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 355 Митного кодексу України врегульовано перелік документів та відомостей, необхідних для митного контролю.

Так, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, на виконання вищезазначених норм позивачем поданий повний пакет документів та відомостей, необхідних для митного контролю, в тому числі, й документ, що підтверджує країну походження товару, а саме оригінал Сертифікату про походження товару.

Відповідно до п.1. ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно п.7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р. (997_m65) (далі Правила)

У відповідності до положень зазначених Правил, "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Пунктом 6.3 Правил, передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства, що передбачено п..

Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до ч.3 ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму Позивачем наданий оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012 р. за № КІША 2080000164 2786328.

Проте, зазначений Сертифікат відповідачем не визнаний для надання товару режиму вільної торгівлі та застосований режим найбільшого сприяння.

Підставою для відмови у митному оформленні товару є посилання відповідача в Картці відмови на відомості, що містяться в акті експертизи 26.09.2012 р. № КІША 2080000164.

Умови, за виконання яких до товару буде застосований преференційний режим, що зазначені в Картці відмови, це отримання Сумською митницею документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки товару.

Сумніви щодо відомостей, зазначених у сертифікатах, які Сумська митниця пов'язує зі змістом актів експертизи є безпідставними, оскільки згідно з п. 5.1 цих Правил визначення країни походження товарів 2009 р. товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п.6.1 Правил визначення країни походження товарів 2009 р.).

Відповідно до п. 6.6 Правил визначення країни походження товарів 2009 р., у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому акти експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки дані акти обов'язково надаються лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

У графі 33 митної декларації № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012р. зазначений код товару " 85052000", що відповідає графі 9 сертифікатів за формою СТ-1, де вказується критерій походження "Д8505", тобто перші чотири цифри коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції вказані у відповідності до вимог п.7.4 Правил.

У графі 13 Сертифікату зазначена країна походження товару - "Російська Федерація", що також відповідає іншим документам, наданим для митного контролю.

Наданий позивачем Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012 р. за № КІЩА 2080000164 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що товар користується режимом вільної торгівлі, якщо він відповідає критеріям походження, встановленим цими Правилами, а також: вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав учасниць Угоди й резидентом іншої держави-учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці та ввозиться на митну територію іншої держави-учасниці Угоди; вивозиться (ввозиться) фізичною особою резидентом держави-учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави-учасниці Угоди; не залишає території держав - учасниць Угоди.

Водночас, відповідність задекларованого товару критеріям походження, встановленим Правилами підтверджена Сертифікатом про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012 р. за № КХША 2080000164, країна походження - Російска Федерація є учасницею Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р.

Відповідно до змісту п.6.3 Правил під час вивезення товарів з держав-учасниць Угоди Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 як і акт експертизи для оформлення вказаного сертифікату, видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п.2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифікату, який однозначно свідчить про країну походження товару.

Саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п.6.1 Правил.

Визначення критерію достатньої обробки/переробки товару митними органами країни ввезення товару (дублювання функцій Торгово-промислової палати країни вивезення) шляхом аналізу усіх документів, що надавалися ТТП для експертизи, Правилами не передбачено.

За таких обставин, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є Сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" стосовно стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 140414,04 грн., ввізного мита у розмірі 702070,20 грн. та судові витрати у розмірі 2146 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Згідно зі статтею 27 МК України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів

Під час митного оформлення товару за митною декларацією № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012р. у зв'язку з наявністю пільги зі сплати ввізного мита, що підтверджується Сертифікатом про походження товару за формою СТ-1 від 26.09.2012р. за № КХША 2080000164 2786328, позивач у декларації зазначив про умовну оплату мита. Крім того, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" нарахована, виходячи з митної вартості товару, й сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 808 280,80 грн. (14041404x20%).

У зв'язку з відмовою відповідача у митному оформленні товару за вказаною митною декларацією та складанні Картку відмови, позивач подав Сумській митниці декларацію № 805130000/2012/0122290 від 28.09.2012 р., за якою нарахував грошове зобов'язання з ввізного мита у сумі 702 070,20грн. (14041404x5%) та податок на додану вартість у сумі 2 948 694,84 грн. ((14041404+702 070,20) х20%).

Таким чином, у зв'язку з незаконною відмовою в митному оформленні товару позивачем додатково оплачено митних платежів на суму 842 484,24 грн., в тому числі: ввізне мито - 702 070,20 грн., податок на додану вартість - 140 414,04 грн. ((14041404+702 070,20) х20% - 2808280,80)).

Факт оплати ввізного мита за митну декларацію від 28.09.2012 № 805130000/2012/0122290 у сумі 702070,20грн. та переплати податку на додану вартість в зв'язку з коригуванням основи нарахування у сумі 140414,04 грн, підтверджено відміткою "Сплачено" на митній декларації.

Сумська митниця протиправно відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією № 805130000/2012/012274 від 28.09.2012 р., що призвело до надмірної сплати Позивачем митних платежів у загальному розмірі 842 484,24грн., а тому вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо винесення додаткової постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, якою постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 1147 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Так, згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, при подачі апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1147 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд апеляційної інстанції, у зв'язку з тим, що було прийнято рішення на користь позивача, дійшов правильного висновку про стягнення судового збору на його користь.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Сумської митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.