Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011

у справі № 2а-0570/770/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 06.12.2010 № 0001382341/0 та № 0001392341/0, від 29.12.2010 № 0001382341/1 та № 0001392341/1.

У касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.11.2010 за № 2427-23-311/34782288, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: завищення валових витрат у податковому обліку за півріччя, ІІІ квартали 2009 року, 2009 рік, І квартал, півріччя 2010 року на загальну суму 1244595,00 грн. та податкового кредиту за травень, червень, липень, серпень 2009 року, лютий, травень 2010 року у загальній сумі 248919,00 грн., сформованих за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ЗАТ "Галнафтохім", ТОВ "Страбіс-Агро" та ТОВ "Алчевськ Алєко" мінеральних добрив, які не мали реального характеру з огляду на не оприбуткування цих товарів позивачем та відсутності доказів його транспортування.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0001382341/0 та від 29.12.2010 № 0001382341/1 про донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 423332,30 грн.. у т.ч.: 311149,00 грн. за основним платежем та 112183,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.12.2010 № 0001392341/0 та від 29.12.2010 № 0001392341/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 322531,50 грн., у т.ч.: 215021,00 грн. за основним платежем та 107510,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав ряд договорів щодо поставки мінеральних добрив.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ "Алчевськ Алєко" (продавець) укладений договір від 22.05.2009 № КРБ 22/05 щодо поставки позивачу карбаміда ГОСТ 2081-92 у кількості та строки, визначені цим договором. Пунктом 3.2. цього договору визначено, що товар постачається на умовах ЕХW м. Горлівка (франко-склад), а пунктом 4.2. визначено, що постачання здійснюється на умовах самовивозу автотранспортом покупця. Додатковими угодами № 1, 3, 4 до договору № КРБ 22/05 та листом №186 від 17.06.2009 сторони узгодили додаткову поставку карбаміду у межах цього договору на тих же умовах поставки.

Також, позивачем (покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив від. 19.02.2010 № 02/02СЛ з ТОВ "Страбіс-Агро" (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця мінеральні добрива (агрохімікати), зокрема: сульфату амонію на умовах СРТ станція Партизани Придніпровської залізниці.

12.05.2010 між позивачем (покупець) та ЗАТ "Галнафтохім" (постачальник) укладений договір поставки мінеральних добрив № П-09/05-6001, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця нітроамофоску. Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ станція Аккаржа, Одеської залізниці. 12.05.2010 та 26.05.2010 сторони за договором узгоджено додаткову поставку нітроамофоски.

За наслідками виконання вказаних договорів ТОВ "Алчевськ Алєко", ТОВ "Страбіс-Агро" та ЗАТ "Галнафтохім" виписали позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач сплатив вартість товару та на підставі вказаних документів витрати на придбання товару відніс до складу валових витрат, а суми ПДВ у його ціні - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін "франко-завод" (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." (CPT) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У судовому процесі встановлено, що товар, отриманий від ТОВ "Алчевськ Алєко", ТОВ "Страбіс-Агро" та ЗАТ "Галнафтохім", позивач реалізовував іншим підприємствам на умовах поставки, що обумовлювались позивачем з такими покупцями. Так, товар придбаний у ТОВ "Алчевськ Алєко" позивач реалізовував на умовах EXW ТОВ "Форт-Альфа" - за договором від 21.07.2009 № 21 МД-0709; ТОВ "Фабрика Дружба" - договором від 22.05.2009 № 8 МНД-0509; ВАТ "ММК ім. Ілліча", ДП "Ілліч Агро Донбас" - за договором від 18.03.2009 № 480; ЗАТ "Компанія Райз" - за договором від 16.07.2008 № 160708; товар, придбаний у ЗАТ "Галнафтохім", - ТОВ "Аверком" та ТОВ "Автопартнер ХХІ" на умовах СРТ, визначаючи листами, направленими на адресу ЗАТ "Галнафтохім", місця поставки вказаного товару, яка здійснювалась залізничним транспортом; товар, придбаний у ТОВ "Страбіс-Агро", - ТОВ "Акімхімсервіс" за договором від 18.02.2010 № 14-02-10МД на умовах СРТ залізничним транспортом, визначивши місце кінцевої поставки листом, направленими на адресу ТОВ "Страбіс-Агро".

За визначенням пункту 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457 (457-98-п) , накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (у редакції до внесення змін наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (z0765-11) ) накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом (пункт 1.2 цих Правил).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій договорів як між позивачем та його постачальниками, так і з вищевказаними покупцями позивача, специфікацій до цих договорів, в яких уточнювались умови поставки, найменування та кількість товару; листів на адресу ТОВ "Страбіс-Агро" та ЗАТ "Галнафтохім", в яких вказувалось кінцеве місце поставки; видаткових та податкових накладних, залізничних накладних, сертифікатів якості, платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій про приймання вантажу (а.с. 69-209, 216-250 т.1, 1-94, т.2), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди зробили правильний висновок про реальний характер поставки ТОВ "Алчевськ Алєко", ТОВ "Страбіс-Агро" та ЗАТ "Галнафтохім" мінеральних добрив. Цей висновок зроблений судами з урахуванням особливостей умов поставки товару до кінцевих покупців позивача, зокрема за умовами "EXW - франко-завод" та "CPT - фрахт/перевезення, оплачено до ...", які не передбачали фактичного перевезення цього товару позивачу, оскільки він направлявся безпосередньо до кінцевих покупців останнього.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.