Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2а-12950/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія"

до 1. Харківської митниці

2. Харківської обласної митниці

3. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про визнання недійсними та скасування рішення та картки, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість,

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "ХАДО-Технологія" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Харківська обласна митниця просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, позивач для розмитнення пакувальної тари - каністри із жерсті для пакування автохімії у кількості 30718 шт. (інвойс № 139530 від 18.01.2010 року), які отримані ним за контрактом від 10.07.2009 № 090710 з фірмою "SARTEN Ambalaj Sanayj ve Ticaret A.S." (Туреччина, м. Стамбул), подав ВДМ від 26.01.2010 № 800000012/0/110406, за якою визначив митну вартість товару 2,75 доларів США за 1 кг ваги. У зв`язку з тим, що по заявлена позивачем митна вартість відрізнялась від мінімальної митної вартості подібних (аналогічних) товарів по фактах митних оформлень на інших митницях України 4,41 доларів США, митним органом було проведено консультації з позивачем щодо обміну інформацією стосовно рівня цін на ідентичні товари та прийняте рішення про здійснення коригування митної вартості за резервним методом. Рішенням Харківської митниці про визначення митної вартості товарів від 29.01.2010 № 800000006/2010/000152/1 митну вартість товару визначено у розмірі 4,41 доларів США за 1 кг ваги.

Не погодившись із визначеною митним органом митною вартістю, позивач у порядку, встановленому частиною 3 ст. 264 Митного кодексу України та пунктом 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230 (z0259-08) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 р. за № 259/14950 (z0259-08) , звернувся до Харківської митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання про сплату до Державного бюджету України податків і зборів (обов'язкових платежів). Товар був випущений у вільний обіг згідно декларації від 01.02.2010 № 800000012/0/110560, позивач у відповідності до рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів від 29.01.2010 № 800000006/2010/000152/1 сплатив до Державного бюджету України 2165,46 грн. ввізного мита, та 9094,94 грн. податку на додану вартість.

Листом від 04.08.2010 № 16/12/2157 Харківська обласна митниця, розглянувши скаргу позивача від 08.07.2010 вих. № 87/07-10 на рішення від 29.01.2010 № 800000006/2010/000152/1, відмовила у перегляді митної вартості, зазначеної в цьому рішенні.

За визначенням ст. 259 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, втратив чинність згідно з Митним кодексом України (4495-17) від 13.03.2012 № 4495-VI, (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (частина 1 ст. 262 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 264 МК України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Згідно частини третьої цієї статті у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до ст. 266 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (981_003) (ГАТТ).

Згідно статті 7 ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Зазначене можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органу інформацією, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Встановивши у судовому процесі неможливість визначення митної вартості як за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з відсутністю достатніх додаткових документів у позивача для підтвердження ціни, заявленої ним до декларування, так і за наступними методами, переліченими у пунктах 2-5 ст. 266 МК України, з огляду на відсутність необхідної інформації у відповідача на ідентичні та подібні товари, а також інформації щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, суди зробили правильний та такий, що відповідає обставинам справи висновок про обґрунтованість застосування Харківською митницею резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.