2а-10407/09/1570 Про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 20.03.2014 Прийняття

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0000031630/3.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2009, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за вересень 2008 року бюджетного відшкодування на 14661,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2009 № 0000031630/3, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.01.2009 № 2/16-3/20936229/2, про порушення норм підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: завищено податковий кредит за серпень 2008 року на 14661,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що для здійснення господарської діяльності з переробки металу та вироблення товарно-пакувальних виробів з харчової жесті та сталевих прямошовних зварних газо-водогінних труб позивач придбавав сировину (метал), з якої під час виробничого процесу утворювались відходи металобрухту, які у подальшому позивач реалізовував. Металосировина, суми податку на додану вартість у ціні якої позивач включив до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Металобрухт, який утворювався як відходи виробництва, позивач реалізовував без нарахування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.2 цієї статті визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 цього Закону).

Згідно з пунктом 11.44 ст. 11 Закону № 168/97-ВР тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Реалізований позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 ст.7 цього Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами норми цього підпункту передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення в Податковому кодексі України (2755-17) норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

Така правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов юридично правильно висновку про безпідставне зменшення податковим органом позивачу за вересень 2008 року бюджетного відшкодування на суму 14661,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0000031630/3.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.