Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.,

суддів: Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

20.07.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його нарахувати та виплатити недоотриману суму коштів в розмірі 854,99 грн. на компенсацію 50 % вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період квітень - червень 2011 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії та інваліду 3 групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України. Однак, відповідач в порушення норм закону дану компенсацію нараховував та виплачував у значно меншому розмірі.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його нарахувати та виплати позивачу недоплачену суму на компенсацію 50 % вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з квітня по червень 2011 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим на його ім'я посвідченням.

Відповідно до копії довідки долученої до матеріалів справи, виданої МСЕК, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин», особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

20.09.2005 року була прийнята постанова КМУ «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 (936-2005-п) , згідно п. 9 якої, сума коштів на забезпечення продуктами харчування, встановлюється облдержадміністраціями, а з 2007р. - Міністерством праці та соціальної політики ( Постанова КМУ від 14.02.2007р. №211 (211-2007-п) .) незмінною на цілий рік, визначаючи її як середню величину вартості цих продуктів за три останні місяці попереднього року з врахуванням вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Згідно даних Державного комітету статистики (головного управління статистики у Львівській області) про середні споживчі ціни на продовольчі товари у торгівельній мережі Львівської області, позивачем проведено розрахунок з якого вбачається наявна різниця між фактично виплаченій позивачу компенсації 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України та компенсації, що підлягає виплаті позивачу на підставі норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) та Додатку № 4 до постанови КМУ № 252 від 21.05.1992 року.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону (796-12) провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Частиною 1 ст. 67 вказаного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, вказаним Законом (796-12) не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань допомог, встановлений законом, а надано право роз'яснення порядку застосування цього Закону (796-12) .

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чітко встановлено, що дія положень цього Закону (796-12) не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (796-12) . Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при конкуренції норм суди повинні керуватися актом вищої дії. В даному випадку -Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2011 року у справі № 2а-1370/11/1319 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.