Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року

у справі № 806/2474/13-а

за позовом Малого приватного підприємства "Атлант-будсервіс"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування повідомлення,

Мале приватне підприємство "Атлант-будсервіс" (надалі також - позивач, МПП "Атлант-будсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ), в якій просило:

- визнати протиправною відмову ДПІ, викладену у листі від 22 лютого 2013 року № 1992/15-3, у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з реєстраційними номерами: 9007337109, 9007341047, що подані 18 лютого 2013 року Малим приватним підприємством "Атлант-будсервіс";

- вважати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2012 року з реєстраційними номерами: 9007337109, 9007341047 поданим 18 лютого 2013 року;

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, викладену у листі від 22 лютого 2013 року № 1992/15-3, у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з реєстраційними номерами: 9007337109, 9007341047, що подані 18 лютого 2013 року Малим приватним підприємством "Атлант-будсервіс"; ухвалено вважати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з реєстраційними номерами: 9007337109, 9007341047 поданим 18 лютого 2013 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18 лютого 2013 року позивачем до ДПІ в електронному вигляді були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 з уточнюючим Додатком № 5.

ДПІ надіслано позивачу лист-повідомлення від 22 лютого 2013 року № 1992/15-3, яким податковий орган повідомив позивача про те, що даний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ подано не в повному обсязі, оскільки відсутні реєстри отриманих та виданих податкових накладних, які згідно з абзацом 3 пункту 46.1 статті 46 та пункту 201.15 статті 201 Податкового Кодексу України є невід'ємною частиною податкової декларації. Також податковим органом повідомлено про невизнання наданих підприємством документів податковою звітністю, оскільки звітність надана з порушенням вимог діючого законодавства.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України (2755-17) ; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пункту 3 Розділу IV "Внесення змін до податкової звітності" та пункту 7 Розділу IX "Порядок заповнення уточнюючого розрахунку" наказу Міністерства фінансів "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25 листопада 2011 року № 1492 (z1490-11) (чинний на час виникнення спірних правовідносин) у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Відтак, з урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що при поданні уточнюючого розрахунку вимагається подання не всіх додатків до Декларації про податок на додану вартість, а лише тих додатків, які містять інформацію щодо уточнених показників.

Зважаючи на те, що позивачем виконано вимоги спеціальної правової норми щодо обсягу подання необхідної податкової звітності, суди першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог чинного законодавства поновили порушене право позивача в сфері публічно-правових відносин.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.