Господарські суди України

З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов'язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах.

1. Господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

У перегляді за нововиявленими обставинами свого рішення місцевий господарський суд виходив з того, що нововиявленою обставиною є експертний висновок регіональної торгово-промислової палати, яким події, що завадили фірмі виконати зобов'язання за контрактом, визнані обставинами форс-мажору.

Верховний Суд України погодився з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування первісного судового рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, зазначивши таке.

У підпункті 1.2 пункту 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (671/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України. Поряд з цим зі змісту статті 11 цього Закону (671/97-ВР) , яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Таким чином, експертний висновок, на який посилався заявник як на єдину нововиявлену обставину, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору.

Верховний Суд України також зазначив, що чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 30/236 (1/319-15/85; 15/153)).

2. Спір, що виник у зв'язку із засмічення земельної ділянки, що належить до земель промисловості, є цивільно-правовим, а отже підвідомчий господарським судам України.

Верховний Суд України, не погодившись з висновком щодо непідвідомчості господарському суду відповідного спору лише за суб'єктним складом сторін, зазначив таке.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з вчиненням відкритим акціонерним товариством порушення земельного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки, що належить до земель промисловості і знаходиться у постійному користуванні відповідача, твердими побутовими відходами, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) використання природних ресурсів громадянами підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Частиною першою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Юридична відповідальність за земельні правопорушення згідно з частиною першою статті 211 Земельного кодексу України (2768-14) залежно від їх характеру та застосування санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільну.

Так, зокрема, пунктом "в" частини першої зазначеної статті до таких порушень віднесено і засмічення сільськогосподарських угідь та інших земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Пунктом "а" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть зокрема цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 16/25-524).

3. Державні податкові адміністрації звільняються від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Погодившись з висновком господарського суду щодо звільнення Державної податкової адміністрації України від сплати судових витрат у справі, Верховний Суд України послався на таке.

Відповідно до приписів абзацу другого пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) від сплати державного мита звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції - позивачі й відповідачі - за позовами до суду та господарського суду. Також згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1258 (1258-2005-п) (у редакції, чинній на час подання позову), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначається за нульовою ставкою.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) ( в редакції Закону України від 24.12.93 (3813-12) ) вживане в абзаці 2 пункту 15 статті 4 названого Декрету (7-93) словосполучення "державні податкові інспекції" застосовувалося щодо системи органів державної податкової служби в цілому, зокрема, до Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" (83/98-ВР) Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції є правонаступниками Державної податкової інспекції України та відповідних державних податкових інспекцій, що діяли відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) ( в редакції Закону України від 24.12.93 (3813-12) ) .

З огляду на наведене Державна податкова адміністрація України є органом державної податкової служби, а тому звільнена від сплати державного мита за позовами, поданими до господарського суду, та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 05-5-8/16975).