Справа: № 2а-2908/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Бояренцева М.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Костюк Л.О та Лічевецького І.О., за участю секретаря Галай Т.О., представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2012 року. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, про визнання нечинними та скасування розпоряджень, -

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог ч. 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»щодо не додержання в своїй діяльності надання послуги з факторингу з урахуванням Цивільного кодексу України (435-15) .

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України складено акти про порушення ТОВ «УкрКредит»законодавства у сфері фінансових послуг №14/42/2/3-ф від 28.12.2011р. та №ФК-121/422/3-ап від 25.01.2012р..

Відповідно до вищезазначених актів, ТОВ «УкрКредит»внаслідок набуття прав грошової вимоги до боржників - фізичних осіб та вимагаючи сплатити від них відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань, припустилось порушень нормативно-правових актів у сфері регулювання фінансових послуг, а саме: абз.2 п.1 Розпорядження Держфінпослуг №231 від 03.04.2009р. (z0373-09) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» щодо набуття Товариством відступленого права грошової вимоги до боржників, які не є суб'єктами господарювання; 4.5 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо недодержання в своїй діяльності вимоги надавати послуги з факторингу з урахуванням Цивільного Кодексу України (435-15) , а саме: ст. 514 Цивільного Кодексу України щодо «незабезпечення новим кредитором права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

За наслідками складення вищезазначеного акту відповідачем винесено розпорядження від 20.01.2012р. №149/421/12/3-ФК та розпорядження №293/421/12/3-ФК від 08.02.2012 року, якими вжито до товариство заходів впливу: зобов'язало товариство усунути вищезазначені порушення вимог законодавства про фінансові послуги та повідомити Держфінпослуг про виконання розпорядження у строк до 02.03.2012р. та 08.04.2012 відповідно, а також вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері надання фінансових послуг.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі Закон № 2664-III (2664-14) ) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Уповноважений орган у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до статей 39, 40 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) порушувати питання про ліквідацію установи; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з п. 2 розд. 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 03.02.2010 за № 157 (157-2010-п) (далі -Положення № 157), Держфінпослуг має право одержувати в установленому законодавством порядку від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із законодавством, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій та громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань.

Статтею 4 Закону № 2664-ІІІ передбачено, що послуги у сфері факторингу вважаються фінансовими.

Відповідно до п. 3 Положення № 157 (157-2010-п) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.

Підпунктом 9 пункту 5 Положення № 157 (157-2010-п) визначено, що Комісія має право в межах своїх повноважень видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону № 2664-III уповноважений орган у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно п.п. 2 п. 1.1 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003р. № 125 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2003 р. за № 1115/8436 (z1115-03) (далі -Положення № 125), порушення законодавства про фінансові послуги це протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг (послуг у сфері страхування).

Відповідно до п. 2.2. 2.2. Зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається Особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

У розпорядженні (приписі) мають бути зазначені: 1) найменування Особи, якій направляється розпорядження (припис); 2) місцезнаходження (місце проживання) Особи; 3) код за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер за ДРФО); 4) норма законодавства про фінансові послуги, яку порушено; 5) зміст встановленого посадовою особою Держфінпослуг порушення; 6) посилання на дату і номер акта, в якому зафіксоване порушення; 7) строк усунення порушення та повідомлення про це Держфінпослуг; 8) дата та номер розпорядження (припису); 9) посада, прізвище та підпис уповноваженої особи; 10) відбиток печатки.

Про виконання (невиконання) вимог розпорядження (припису) Особа зобов'язана письмово повідомити Держфінпослуг у визначений у розпорядженні (приписі) термін.

Частиною п'ятою статті 5 Закону № 2664-III встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) та цього Закону (2664-14) . Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (стаття 1077 Цивільного кодексу України).

Частини 1 ст. 1079 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): 1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; 2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; 3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, ознаками договору факторингу є сукупність вищезазначених операцій з фінансовими активами.

Як вбачається з договорів про відступлення права вимоги заборгованість виникла по кредитних договорах, укладених банком з фізичними особами.

Проте, виходячи з системного аналізу наведених вище норм права суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не встановлено обмежень щодо відступлення права грошової вимоги до боржників, які не є суб'єктами господарювання.

Крім того, згідно підпункту «а»пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Проте, ні зазначеною статтею, ні іншими статтями Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року (995_210) не встановлено жодних обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність порушення позивачем абзацу 2 п. 1 Розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про відновлення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не було порушено вимог ч. 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в порушення норм чинного законодавство розпорядження про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги від імені Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України видано одноособово членом Комісії - директором інспекційного департаменту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 2664-ІІІ державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 2664-ІІІ встановлено, що державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року № 157 (157-2010-п) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади.

Статтею 23 Закону № 2664-ІІІ встановлено, що уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.

Уповноважений орган складається з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу - директорів департаментів, яких призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посад Президент України.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідання, які збираються за потребою, але не рідше одного разу на місяць.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлене, комісія є колегіальним органом і застосування заходів впливу щодо виявлених порушень законодавства на ринку фінансових послуг, має видавати колегіально.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про винесення Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України оскаржуваного розпорядження з порушенням норм законодавства у сфері фінансових послуг.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що оскаржуване розпорядження винесене Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України з порушенням норм законодавства у сфері фінансових послуг.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.