Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" до Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування актів,-

У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (надалі- ТОВ "Лізоформ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку та акту комісії.

Постановою Окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ТОВ "Лізоформ" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з вересня 2008 року працював в ЗАТ "Лізофорт", а 02.03.2009 року в зв'язку з розділенням підприємства був переведений в ТОВ "Лізоформ". Потерпілий знаходився в трудових відносинах з позивачем і перебував на посаді інженера відділу сервісу комунальної гігієни.

Наказом начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області № 44-Р від 15.03.2010 року було призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, який стався з сервіс-менеджером ОСОБА_2 22.07.2009 року на території бази відпочинку "Отрадное".

Розслідування проводилось відповідно до вимог "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 (1112-2004-п) . В результаті проведеного розслідування 08.04.2010 року було складено Акт розслідування по формі Н-5 та Акт по "Отрадноє", які є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та пункту 2 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 (1112-2004-п) дія зазначеного закону та порядку поширюється на осіб які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Як вбачається з актів по формі Н-5 від 08.04.2010 року та по формі Н-1 від 08.04.2010 року ОСОБА_2 з вересня 2008 року працював в ЗАТ "Лізофорт". З 02.03.2009 року в зв'язку з розділенням підприємства був переведений в ТОВ "Лізоформ". Він знаходився в трудових відносинах з позивачем і перебував на посаді інженера відділу сервісу комунальної гігієни. Гарантійне обслуговування та гарантійний ремонт обладнання в ТОВ "Отрадное" здійснює ЗАТ "Лізоформ", яке передало ТОВ "Отрадное" обладнання в оренду та є постачальником миючих виробів та засобів.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " нещасним випадком на виробництві є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Відповідно до пункту 14 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" (1112-2004-п) розслідування взнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період, зокрема, перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні, виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця).

Згідно з пунктом 19 зазначеного порядку роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи (далі - матеріали розслідування).

Нормами пункту 13 порядку передбачені обов'язки комісії при проведенні розслідування та закріплення результатів розслідування. Так комісія зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом і передати їх на затвердження роботодавцю. Акти форми Н-5 і форми Н-1 підписуються головою і всіма членами комісії.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні акти форми Н-5 і форми Н-1 були належним чином складені та підписані 08.04.2010 року.

У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.,окрема думку керівника сервісної служби ТОВ Лізоформ, члена комісії було долучено до акту. Також долучено до акту і окрему думку члена комісії страхового експерта ВВД ФССНВ та ПЗ у м. Дніпропетровську де зазначені доводи щодо непогодження з висновками комісії.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" до Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування актів - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.