Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Винокурова К.С.,

за участю секретаря Лавренюка В.В.,

за участю позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії та стягнення різниці донарахованої заробітної плати,

В травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив: 1) зобов'язати відповідача відповідно до вимог пункту першого частини першої, частини третьої постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 р. № 232 "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" (232-96-п) , пункту 2 наказу Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-к та пункту 2.6 Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 р. № 622-ц, статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" провести перерахунок заробітної плати та виплатити позивачу різницю неотриманої заробітної плати у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих і прокурорів-криміналістів у розмірі 100 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована у разі виходу на пенсію з 01.12.2005 р.; 2) зобов'язати відповідача у відповідності до пункту 1.3 наказу Генерального прокурора України № 240-ц від 20.01.2004 р., пункту 2.3 Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 р. № 622-ц, провести перерахунок заробітної плати з урахуванням вислуги років, яка станом на 01.09.2005 р. у позивача становила понад 20 років, та виплатити надбавку за вислугу років до заробітної плати, що виплачується працівникам органів прокуратури України у відсотках від загальної суми посадового окладу і надбавки за класний чин, залежно від стажу роботи, якщо вислуга років 20 і більше років у розмірі надбавки за вислугу років 30%; 3) зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як передбачено частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", видати довідку про заробітну плату за 24 календарні місяці роботи та інші документи необхідні для перерахунку пенсії за вислугу років станом на 30.11.2007 р. та інший період; 4) зобов'язати відповідача видати довідки про заробітну плату станом на 30.11.2007 р. та на 01.02.2008 р. для призначення та перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням перерахунку заробітної плати - доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, слідчих співробітників Служби безпеки, начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 р. № 232 (232-96-п) ; 5) зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як передбачено частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та видати довідку про заробітну плату за 60 календарних місяців роботи підряд та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії за вислугу років на день звільнення, тобто станом на 25.09.2009 р.; 6) зобов'язати відповідача врахувати попередній стаж роботи слідчим ОВС 5 років 0 місяців 2 дні до стажу слідчого Генеральної прокуратури України, в органах прокуратури 15 років 0 місяців 17 днів при обчисленні періоду, за який виплачується одноразова грошова допомога, тобто за 20 повних календарних років, відповідно до вимог частини 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"; 7) зобов'язати відповідача відповідно до вимог частини 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" виплатити позивачу грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури, з якого обчислена пенсія за вислугу років за період з вересня 1989 року по вересень 2009 року, що складає 20 років на день звільнення; 8) стягнути з відповідача різницю донарахованої заробітної плати у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих і прокурорів-криміналістів у розмірі 100% від суми пенсії, яка могла б бути нарахована у разі виходу на пенсію за період із 01 грудня 2005 року по листопад 2007 року відповідно до звіту-розрахунку в сумі 111 729,83 грн.; 9) зобов'язати відповідача після проведення всіх виплат заборгованостей по заробітній платі, оформити належним чином та видати підтверджуючі документи - довідки-розрахунки по заробітній платі за 24 останніх календарних місяці служби підряд станом на 30.11.2007 р. на момент отримання права для призначення пенсії працюючим, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" для Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва для переоформлення і виплати належної позивачу пенсії, яку він мав отримувати на момент звернення за призначенням пенсії, тобто станом на 30.11.2007 р. та на 01.02.2008 р.; 10) зобов'язати відповідача після проведення всіх виплат заборгованостей по заробітній платі оформити належним чином та видати підтверджуючі документи - довідки-розрахунки по заробітній платі з відображенням заборгованостей по заробітній платі за 60 останніх календарних місяців служби підряд на момент звільнення позивача, з якого обчислюється розмір пенсії, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" для переоформлення і подальшої виплати належної позивачу пенсії, яку він мав отримувати на момент звільнення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.03.2013 р. позов задоволено частково: зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію, та процентної надбавки за вислугу років з урахуванням періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.), як строкової служби, та виплатити ОСОБА_4 різницю неотриманої заробітної плати за результатами проведеного перерахунку; зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_4, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески; зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок грошової допомоги, яка виплачується у разі виходу на пенсію за вислугу років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури з урахуванням повних 14 років роботи ОСОБА_4 в органах прокуратури та з урахуванням здійсненої доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури згідно довідок від 23.02.2010 р. № 18-26зп, № 18-27зп та виплатити різницю неотриманої грошової допомоги за результатами проведеного перерахунку; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.03.2013 р. скасовано в частині зобов'язання Генеральної прокуратури України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію, та процентної надбавки за вислугу років з урахуванням періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.), як строкової служби, та виплатити ОСОБА_4 різницю неотриманої заробітної плати за результатами проведеного перерахунку; провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_4, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески; провести перерахунок грошової допомоги, яка виплачується у разі виходу на пенсію за вислугу років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури з урахуванням повних 14 років роботи ОСОБА_4 в органах прокуратури та з урахуванням здійсненої доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури згідно довідок від 23.02.2010 р. № 18-26зп, № 18-27зп та виплатити різницю неотриманої грошової допомоги за результатами проведеного перерахунку й прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 24.09.2009 р. № 2541ц ОСОБА_4 на підставі його рапорту звільнено з посади прокурора другого наглядового відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (стаття 38 Кодексу законів про працю України) з 25.09.2009 р.

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 02.02.2012 р., у якій просив провести виплату заробітної плати (доплату, надбавки) за період з 2005 року по 2007 рік з урахуванням перерахунку відповідно до наданих довідок про заробітну плату, а також провести перерахунок та виплату заробітної плати, як передбачено наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-К, за період з 2005 по 2007 роки; виплатити заробітну плату (доплату) - надбавку до заробітної плати, передбачену наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-К та наказом від 20.03.2006 р. № 622-ц, за період з 2005 по 2007 роки в сумі 89231,38 грн.; виплатити заробітну плату - надбавки до заробітної плати, збережені наказами Генерального прокурора України від 27.10.2005 р. № 3299-Ц, від 27.01.2006 р. № 237-Ц, за складність та напруженість у роботі та надбавки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2003 р. № 1711 (1711-2003-п) з квітня по серпень 2006 року в сумі 8806,25 грн.; з урахуванням перерахунку та виплати заробітної плати (доплат, надбавок до заробітної плати) провести розрахунок суми для обчислення пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію з врахуванням виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, як передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в сумі 42037,23 грн.; видати довідку про заробітну плату та інші документи, необхідні для оформлення-перерахунку пенсії за вислугу років станом на 01.12.2007 р. та інший період; з урахуванням перерахунку заробітної плати виплатити грошову допомогу, як передбачено частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"; виплатити частину невиплаченої грошової допомоги в сумі 60000,00 грн., передбачену частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

В листі-відповіді від 12.03.2012 р. № 18-443 вих.-12 на вказану заяву позивача Генеральна прокуратура України повідомила, що доплату за вислугу 20 і більше років за період з серпня 2005 року по червень 2006 року нараховувати позивачеві немає підстав, оскільки період роботи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури Північного регіону України до стажу, що дає право на отримання зазначеної доплати, не входить; за період з липня 2006 року по листопад 2007 року зазначена доплата була нарахована та виплачена у лютому 2010 року, що було відображено в отриманих особисто позивачем довідках від 23.02.2010 р. № 18-26 зп, № 18-27 зп з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур, при цьому, у вказаних довідках заробіток визначений у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ; до того ж, оскільки Указ Президента України від 18.04.2002 р. № 349/2002 (349/2002) "Про деякі заходи щодо матеріального забезпечення працівників прокуратури у зв'язку з додатковим навантаженням", яким встановлено надбавку за напруженість та складність роботи, та постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.2003 р. № 1711 (1711-2003-п) , якою встановлено надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці, втратили чинність, то й підстави для виплати позивачу зазначених надбавок після 01.04.2006 р. відсутні; грошова ж допомога у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" була нарахована та виплачена позивачу у повному розмірі в жовтні 2009 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини даної справи в сукупності з нормативно-правовими актами, які регулюють питання, порушені в позовній заяві, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" від 21.02.1996 р. № 232 (232-96-п) та наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181к "Про надбавки працівникам слідчих підрозділів органів прокуратури України", прийшов до висновку про те, що відповідачем підставно не зараховано до стажу, що дає право на доплату за вислугу 20 і більше років, період роботи позивача з 14.10.2003 р. по 10.05.2004 р. на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури Північного регіону України, оскільки відповідно до приписів зазначених норм посада прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури Північного регіону України не відповідає посадам, стаж роботи на яких дає право на доплату за вислугу 20 і більше років, а позивачем не доведено, що на цій посаді він безпосередньо займався провадженням попереднього слідства, а також до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу, що дає право на виплату вищевказаної доплати, періоду його навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.) як строкової служби й здійснення в зв'язку з цим перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 % суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію.

Як встановив суд, вказаний період навчання у вищому навчальному закладі як строкова служба відповідно до приписів Положення про порядок виплати процентних надбавок за вислугу років до заробітної плати працівникам органів прокуратури України, затвердженого Указом Президента України "Про розміри надбавок до посадових окладів за класні чини та вислугу років працівникам органів прокуратури України" від 20.12.1991 р. № 11 (11/91) , Указу Президента України від 02.06.1995 р. № 414/95 (414/95) "Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури" та Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.01.2004 р. № 240ц, має бути зарахований позивачу й до стажу, який дає право на отримання процентної надбавки за вислугу років, що також тягне за собою обов'язок відповідача здійснити перерахунок як зазначеної надбавки, так і в цілому заробітної плати позивача, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як такої.

Також суд, проаналізувавши приписи Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) й дані трудової книжки позивача, вказав на безпідставність посилань останнього про необхідність зарахування йому до стажу роботи, з якого виплачується грошова допомога у разі виходу на пенсію, зокрема, служби в органах внутрішніх справ, враховуючи, що за нормами вказаного закону до спеціального стажу роботи, що дає право на отримання такої допомоги зараховуються виключно періоди роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, проте, при цьому, прийшов до висновку про необхідність здійснення позивачу перерахунку зазначеної грошової допомоги, яка виплачується у разі виходу на пенсію за вислугу років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури з урахуванням наявності у позивача станом на день його звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, тобто 25.09.2009 р., повних 14 років роботи в органах прокуратури та з урахуванням здійсненої доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів криміналістів і слідчих органів прокуратури згідно довідок від 23.02.2010 р. № 18-26зп, № 18-27зп.

При цьому, судом спростовано доводи позивача щодо необхідності врахування на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) періоду виконання спеціальних завдань по охороні громадського порядку в м.Баку в умовах надзвичайного стану на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , оскільки вказана постанова визначає питання призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) та не може застосовуватись до спірних правовідносин, враховуючи, що вона не регулює порядку зарахування стажу, який дає право на отримання доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу в слідчих підрозділах органів внутрішніх справ, слідчих співробітників Служби безпеки, начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути їм нарахована у разі виходу на пенсію, та процентної надбавки за вислугу років.

Крім того, суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати довідки про заробітну плату, з огляду на відсутність доказів звернення позивача з метою отримання вказаних довідок й відмови відповідача видати йому такі довідки, тобто в зв'язку з передчасністю цих позовних вимог, а також щодо зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу без сплати податку, зважаючи на відсутність законодавчо визначених на те підстав.

Суд же апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України (2747-15) та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" (v0007760-13) ).

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980 р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000 р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006 р.).

Відповідно ж до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи; суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції; суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу; суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Проте, всупереч приписам наведених норм, суд апеляційної інстанції, прийшовши до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цілому, не досліджував конкретно кожну з їх складових, не надав правової оцінки правильності встановлення судом першої інстанції обставин справи та не прийняв обґрунтованого рішення по суті всіх позовних вимог із зазначенням мотивів, за яких суд дійшов тих чи інших висновків.

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.