Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Калашнікової О.В. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у справі № 2-а-9339/09/2270/02 за позовом Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області, третя особа - Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення і припису, -

Інспекція з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького звернулась з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 19.10.2009 р. № 132 та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін від 22.10.2009 р. № 132.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 132 від 19.10.2009 року в частині отриманої виручки Інспекцією з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького в сумі 3081,11 грн. та накладеного штрафу в сумі 6160,22 грн. В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 12 по 16 жовтня 2009 року, на підставі посвідчення від 12 жовтня 2009 року № 0385 Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області за участю представника Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, проведено планову перевірку позивача з питань додержання державної дисципліни цін комунальними підприємствами, що надають послуги з організації благоустрою населених пунктів, про що складено акт від 16.10.2009 року № 681.

Вказаною перевіркою встановлено, що внаслідок порушення вимог абз.8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" (2067-2003-п) та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10.06.2004 року № 327 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті" позивачем за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року безпідставно нараховано плату за оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами, яка складає 15021,56 грн., з них отримано 11072,11 грн.

19.10.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області прийнято рішення №132 про застосування до Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме вилучення в дохід державного бюджету необґрунтовано одержану виручку 11072,11 грн. та штраф 22144,22 грн.

Приписом про виконання законних вимог щодо усунення порушень держаної дисципліни цін № 2735 від 22 жовтня 2009 року зобов'язано Інспекцію з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького в місячний строк усунути порушення п. 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" (2067-2003-п) та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10.06.2004 року № 327 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України.

Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 (1819-2000-п) , Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами є, зокрема, організація та здійснення згідно із законодавством функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів). Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (2067-2003-п) затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (далі - робочий орган). Робочий орган не може виступати заявником на розміщення зовнішньої реклами та одержувати дозвіл.

Згідно пункту 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, до повноважень робочого органу належать:

розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;

прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;

підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;

видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;

ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;

підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Пунктом 7 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначений перелік платних послуг, які може надавати робочий орган, а саме: виготовлення топогеодезичних матеріалів знімання місцевості (М 1:500) з прив'язкою місця розташування наземного рекламного засобу та позначенням виду робіт; розроблення проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; надання розповсюджувачам зовнішньої реклами інформації про можливі місця розташування рекламних засобів; надання вихідних даних на проектування та розроблення проектно-кошторисної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; погодження питання щодо надання дозволу із заінтересованими органами (особами).

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10.06.2004 року № 327 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті" затверджено додаток № 2 "Порядок визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій".

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (2067-2003-п) "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" та рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10.06.2004 року № 327 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті" не надано право позивачу надавати додаткові платні послуги, крім тих, що зазначені у п.7 Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів про неправомірність дій Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького стосовно нарахування плати за оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області було пропущено річний строк, передбачений ст. 250 ГК України, судова колегія вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 132 від 19.10.2009 року в частині отриманої виручки Інспекцією з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького в сумі 3081,11 грн. та накладеного штрафу в сумі 6160,22 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.