Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

28.05.2012 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій реєстратора комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" щодо внесення у реєстр прав власності на нерухоме майно загальної площі у розмірі 202 кв. м. домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6; визнання недійсним та скасування реєстрації загальної площі у розмірі 204,3 кв. м. у домоволодінні АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6; зобов'язання внести зміни у реєстр прав власності на нерухоме майно в частині реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 щодо загальної площі, зменшивши 204,3 кв. м. на 75 кв.м. на ім'я ОСОБА_6.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року,, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, адміністративний позов залишено без розгляду.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем оскаржено дії державного реєстратора щодо внесення у реєстр запису про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_1, вчинені 21.08.2009; про можливе порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався або ж мав дізнатися 08.07.2011, під час розгляду Київським районним судом м. Одеси цивільної справи № 1512/2-472/2011, в якій позивач брав участь та під час якої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.05.2011 представником комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" надано до суду матеріали інвентаризаційної справи, які містять відомості щодо факту вчинення відповідачем оскаржуваної реєстрації.

Із вказаним позовом позивачем звернувся до суду 28.05.2012, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України; підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними судами не встановлено.

При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги в частині необхідності застосування річного строку звернення до суду, який встановлено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 01.06.2010 № 2289-VI (2289-17) , оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 08.07.2011, під час дії частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка передбачала шестимісячний строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та не може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.