Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Лосєва А.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області,

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії, -

У січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - УПФУ) звернулося із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області (далі - Дирекція фонду) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2012 року, у розмірі 78 658,64 грн.

30 січня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов задоволений частково.

Стягнуто з Дирекції фонду на користь УПФУ не враховані суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у розмірі 884,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5 червня 2013 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрати на державну адресну допомогу, у розмірі 734,00 грн. скасована, в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Дирекція фонду звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ за грудень 2012 року здійснені витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, у розмірі 150,00 грн., а державна адресна допомога, у розмірі 734,00 грн., витрати на виплату допомоги на поховання, у розмірі 1 781,97 грн., та витрати на державну адресну допомогу, у розмірі 75 992,67 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 826 від 11.07.2011 року (826-2011-п) (далі - Порядок) витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержав страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із ст. 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Згідно з п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 3.12.2009 року (1317-2009-п) медико-соціальні експертні міські, районні, міжрайонні комісії визначають, зокрема, причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї потерпілого.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що докази, які підтверджують причинний зв'язок смерті громадянина з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, професійним захворюванням, УПФУ не надані, у зв'язку з цим відсутні підстави для відшкодування Дирекцією фонду понесених УПФУ витрат на поховання.

Відповідно до ст.,ст. 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до ст.,ст. 23, 26 цього Закону одним з видів пенсій, що призначаються і виплачуються Пенсійним Фондом, є пенсія з інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) № 1105.

Згідно з ст.,ст. 21, 28 цього Закону у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 4 березня 2003 року (z0376-03) був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно з ч.2 ст.2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про правонаступництво України" всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (997_107) , держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Виходячи з наведеного страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Дирекція фонду зобов'язана відшкодувати витрати, понесені УПФУ по оплаті основного розміру пенсій по інвалідності за нещасним випадком.

Щодо позовних вимог про відшкодування щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримують пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, слід зазначити наступне.

Адресна допомога встановлена постановою № 265 Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року (265-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і передбачена у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох - 120 %, на трьох і більше - 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а також у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, як щомісячна державна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Згідно п. 4 постанови, виплата такої адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Постанова № 265 Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року (265-2008-п) не передбачає відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаних видів адресної допомоги Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Діючим законодавством також не передбачене відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаної адресної допомоги Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Порядком не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України відшкодовувати щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.

Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо стягнення з Дирекції фонду відшкодування витрат з адресної допомоги, у розмірі 75 992,67 грн. та 734,00 грн., витрат на виплату допомоги на поховання, у розмірі 1 781,97 грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції, яка залишена в частині без змін постановою суду апеляційної інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, залишену в частині без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.