Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, управління Державної казначейської служби України у місті Хмельницькому про стягнення коштів, за касаційними скаргами Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - Головне УДКС) та управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому (далі - УПФ) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, -

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України 5344,68 грн. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Свої вимоги мотивувала тим, що 26.06.2012 придбала новий автомобіль "Toyota Avensis". Відповідно до вимог пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (1740-98-п) (далі -Порядок) та Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2002 року № 335 (z0472-02) при реєстрації автомобіля в органах МРЕВ нею було сплачено 5344,68 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що вказані нормативні документи суперечать пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 5344,68 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля "Toyota Avensis" 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У касаційних скаргах Головне УДКС та УПФ, посилаючись на порушення судами попередніх станцій норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Встановлено, що 26.06.2012 ОСОБА_4 придбала автомобіль "Toyota Avensis" 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При реєстрації автомобіля позивачем до Пенсійного фонду було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5344,68 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

У пункті 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції на час спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року (1740-98-п) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) вказано, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5344,68 грн., сплачених нею в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційні скарги Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області та управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.