Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Трубіцина Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року

у справі № 2а/1270/2441/2012

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановский вагонобудівний завод" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства "Стахановский вагонобудівний завод")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Відкрите акціонерне товариство "Стахановский вагонобудівний завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2012 року № 0002228013, № 0002238013, № 0002248013 та № 0002258013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 20 березня 2012 року №0002228013, № 0002238013, № 0002248013, № 0002258013. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод", посилаючись на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" його правонаступником - ПАТ "Стахановский вагонобудівний завод", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 762178 від 24 січня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську провела позапланову документальну невиїзну перевірку ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ "Міжнародні логістичні системи", ТОВ "АРС 2010", ТОВ "РТК-Груп", ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", ПП "Євро Імпорт", ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", ТОВ "Антикор Груп", ТОВ "Донбас-Нафтогаз", ТОВ "Мітекс", ТОВ "Компанія Квік Дан" по деклараціям з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року та з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Мітекс" по деклараціям з податку на додану вартість за квітень, липень, серпень 2011 року, з ТОВ "Компанія Квік Дан" по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 28 лютого 2012 року № 35/08-3/00210890.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 138 Податкового кодексу України, які полягали у тому, що ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" безпідставно включило до складу валових витрат вартість придбаних у вказаних вище контрагентів товарів (робіт, послуг) у розмірі 9637029,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на суму 1286603,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 8350426,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2242249,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2011 року - на 321651,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - на 1920598,00 грн.; вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2011 року на загальну суму 1350,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду на суму 617,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, за червень 2011 року на 617,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2011 року на суму 800,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податків в серпні 2011 року на суму 800,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ "Міжнародні логістичні системи", ТОВ "АРС 2010", ТОВ "РТК-Груп", ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", ПП "Євро Імпорт", ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", ТОВ "Антикор Груп", ТОВ "Донбас-Нафтогаз", ТОВ "Мітекс", ТОВ "Компанія Квік Дан" товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду року, оскільки: згідно акту ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року № 22275/7/23-4, актів Алчевської ОДПІ в Луганській області від 05 квітня 2011 року № 236-37156705, від 05 грудня 2011 року № 2005/236-37288477, актів Стахановської ОДПІ Луганської області від 21 листопада 2011 року № 489/23-37315290, від 12 серпня 2011 року № 243/23-37179009, від 16 серпня 2011 року № 247/23-37315175, акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11 листопада 2011 року № 1468/23-3/34576333, довідки ДПІ у Оболонському від 10 травня 2011 року № 336/23-305/33634708, довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06 грудня 2011 року б/н, акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 01 серпня 2011 року № 262/23-509/37256293 неможливо провести зустрічні перевірки зазначених суб'єктів господарювання та/або підтвердити наявність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що: ці товариства не знаходяться за юридичними адресами, у вказаних товариств відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Міжнародні логістичні системи", ТОВ "АРС 2010", ТОВ "РТК-Груп", ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", ПП "Євро Імпорт", ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", ТОВ "Антикор Груп", ТОВ "Донбас-Нафтогаз", ТОВ "Мітекс", ТОВ "Компанія Квік Дан" мають безтоварний характер, укладені між ними правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

20 березня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002228013, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, статтею 123 Податкового кодексу України збільшила ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 440301,25 грн., у тому числі: 364076,00 грн. - за основним платежем, 76225,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

20 березня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002238013, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на 800,00 грн.

20 березня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002248013, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1417,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - на 617,00 грн., за серпень 2011 року - на 800,00 грн., та визначила штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 401,00 грн.

20 березня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002258013, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшила ВАТ "Стахановский вагонобудівний завод" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1351,00 грн., у тому числі: 1350,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 2а/1270/1135/2012 та № 2а-11464/11/1270.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (покупцем) товарів у ТОВ "Мітекс" та ТОВ "Компанія "Квік Дан" (продавців) та оплата їх вартості (у тому числі податку на додану вартість) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, листами-заявками (т.2 арк. справи 142-157).

Крім іншого, з огляду на те, що предметами спору у справах № 2а/1270/2441/2012 та № 2а/1270/2441/2012 були одні й ті ж обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року по господарських операціях з ТОВ "Антикор Груп" (згідно договору поставки № 03/05 від 30 травня 2011 року) та з ТОВ "Донбас-Нафтогаз" (згідно договору № 14/01 від 14 січня 2011 року), ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 2а/1270/2441/2012 (т.2 арк. справи 108).

Матеріали справи містять постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі № 2а/1270/2441/2012, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року (т.2 арк. справи 101-105, 119-121), якою було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001958013 від 25 січня 2012 року, прийняте на підставі акту перевірки № 1/08-3/00210890 від 06 січня 2012 року, про зменшення ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість) за червень 2011 року на 1185515,00 грн. Зокрема, судами було встановлено, що є документально підтвердженим факт реальності виконання та правильного відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій між ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" та його контрагентами, а саме: ТОВ "Антикор Груп" і ТОВ "Донбас-Нафтогаз", зокрема: фактичне надходження, оприбуткування та використання позивачем товарів у власній господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, звітом про списання паливно-мастильних матеріалів по цеху, звітом про залишок та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти, заявками на постачання товару, паспортами якості на товар. Фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання та використання товарів підтверджується наявністю у ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" основних засобів, які обліковуються на балансі підприємства, зокрема, цистерни, баки для дизпалива та інші об'єкти, а також автомобільного транспорту.

Матеріали справи містять також постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі № 2а-11464/11/1270, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року (т.2 арк. справи 130-141), якою було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2011 року № 0001668013, № 0001678013, № 0001688013, прийняті на підставі акту перевірки № 494/08-3/0011 від 16 листопада 2011 року, якими було: зменшено суми від'ємного значення податку на додану варітсть за січень, лютий, березень, травень 2011 року на загальну суму 348099,90 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 4,00 грн.; донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 183710,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1,00 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану варітсть на 466206,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 155153,50 грн. Зокрема, судами було встановлено, що є документально підтвердженим факт реальності виконання та правильного відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій між ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" та його контрагентами, а саме: ТОВ "Міжнародні логістичні системи", ТОВ "АРС 2010", ТОВ "РТК-Груп", ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", ПП "Євро Імпорт" і ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" за період з січня по червень 2011 року, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, тоді як податковий орган прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення на підставі актів перевірок контрагентів без встановлення правомірності дій позивача та без дослідження первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів органу державної податкової служби про нікчемність правочинів, укладених позивачем з вказаними вище контрагентами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем із вказаними вище контрагентами, нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.