805/12928/13-а Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених законодавством України про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 25.02.2014 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа - Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року,

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа - Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева", в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 244 від 14 березня 2013 року про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 2 статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11 по 28 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова проведено планову перевірку Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено Акт про результати планової перевірки Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" від 28 лютого 2013 року № 18.

Як вбачається з висновків зазначеного акту перевірки, крім порушень Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, п. 4.3.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5 (z0994-10) , в результаті чого Пенсійним фондом України недоотримано єдиний внесок (авансові платежі) на суму 13 366 386,64 грн. за 2012 рік, також було встановлено порушення відділенням Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" "РЦ в м. Харкові" (далі - відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ в м. Харкові") п. 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-3 (z0953-10) (далі - Порядок № 21-3). Так, до відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ в м. Харкові" Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" надано платіжні доручення на виплату заробітної плати на загальну суму 5 554 570,80 грн. без одночасного перерахування до Пенсійного фонду єдиного внеску.

На підставі зазначених висновків перевірки Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" 13 березня 2013 року відповідачем складено Акт №2 про порушення відділенням ПАТ "ПУМБ" "РЦ в м. Харкові" ч. 2 ст. 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме, не здійснення банківською установою контролю за видачею коштів для виплати заробітної плати одночасно з поданням платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску.

14 березня 2013 року відповідачем на підставі п. 2 ч. 12 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за порушення вимог, передбачених ч. 2 ст. 24 цього Закону, прийнято рішення № 244 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 076 854,02 грн.

За результатами розгляду скарги позивача Пенсійним Фондом України прийнято рішення № 20484/09-10 від 05 серпня 2013 року, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" залишено без задоволення, а рішення № 244 від 14 березня 2013 року про застосування штрафних санкцій - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача розрахункових документів про перерахування третьою особою до Пенсійного фонду України належних сум єдиного внеску при прийнятті від останньої на виконання відповідних документів на виплату заробітної плати, є порушенням позивачем ч. 2 ст. 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 2 Порядку № 21-3 (z0953-10) , що свідчить про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції, з урахуванням норм Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , прийшов до висновку, що наявність у банківської установи при видачі грошових коштів на виплату заробітної плати за вересень 2012 року повідомлення про списання платнику єдиного внеску заборгованості зі сплати такого внеску, нарахованого на заробітну плату у відповідний період, свідчить про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску у цього платника та є тим документом, що підтверджує фактичну сплату єдиного внеску за цей період, а відтак, оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на наступне. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Розроблений відповідно до цієї статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) Порядок № 21-3 (z0953-10) , що був чинним на час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору судами попередніх інстанцій, регулював механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

У разі якщо у розрахункових документах або документах на переказ готівки сума єдиного внеску менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, яка погоджена з управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті (далі - органи Пенсійного фонду) за місцем взяття на облік платника єдиного внеску.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 12 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи Пенсійного фонду за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, застосовують до банків фінансові санкції, а саме, накладають штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

Таким чином, частиною 2 статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набрав чинності 30 жовтня 2012 року, підлягають списанню не сплачені на день набрання чинності цим Законом суми заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлені судовими рішеннями та реструктуризовані) з платежів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - соціальні фонди), а саме: заборгованість зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне страхування; єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; з відшкодування пільгових пенсій (у тому числі витрат на їх доставку), наукових пенсій; накладених (нарахованих) сум штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності цим Законом.

Списання сум заборгованості здійснюється протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом за рішеннями органів соціальних фондів, про що підприємствам оборонно-промислового комплексу надсилається повідомлення, в якому зазначається сума списаної заборгованості. Період, за який списано заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обліковується в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування як період, за який сплачено страхові внески в повному обсязі.

З повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова № 1 від 30 листопада 2012 року та листа № 12392-03/21 від 04 грудня 2012 року, адресованого позивачу, вбачається, що відповідачем згідно зазначених норм Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" Державному підприємству "Завод імені В.О. Малишева", яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 "Деякі питання Державного концерну "Укроборонпром" (993-2011-п) включено в перелік державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром", списано заборгованість, в тому числі і по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35 709 848,43 грн. по вересень 2012 року включно.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначивши, що повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про списання Державному підприємству "Завод імені В.О. Малишева" заборгованості по вересень 2012 року включно, в тому числі і по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35 709 848,43 грн., є, в розумінні положень п. 2 Порядку № 21-3 (z0953-10) тим документом, що підтверджує фактичну сплату єдиного внеску за вересень 2012 року, апеляційним судом не було з'ясовано та перевірено чи увійшла сума єдиного внеску, що підлягав перерахуванню до Пенсійного фонду при подачі розрахункових документів на виплату заробітної плати за вересень 2012 року, саме до суми заборгованості Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", яка була списана згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова № 1 від 30 листопада 2012 року та листа № 12392-03/21 від 04 грудня 2012 року.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків апеляційного суду щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та, відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судового рішення апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.