Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Мироненка О.В., Зайця В.С., Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до військової частини А 0235 про перерахунок грошового забезпечення, -

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 10 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано право ОСОБА_6 на перерахунок грошового забезпечення з 01.04.2006 по 01.01.2008 з донарахуванням надбавок, встановлених чинними в зазначений період Указами Президента України від 23.02.2002 № 173 (173/2002) та 05.05.2003 № 389 (389/2003) . Зобов'язано командира військової частини А 0235 провести з 01.04.2006 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_6 на умовах, які застосовуються до запровадження умов, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 (268-2006-п) до 01.01.2008, коли надбавки до грошового забезпечення, встановлені Указами Президента України від 23.02.2002 № 173 (173/2002) , 05.05.2003 № 389 (389/2003) скасовано Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234 (1234/2007) , а Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 (268-2006-п) набрала чинності, та одноразово виплатити заборгованість у розмірі різниці між грошовим забезпеченням, визначеним за умови оплати праці з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами праці.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року.

У заяві ОСОБА_6 зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року у справі № К-17093/10 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року у справі № К/9991/46587/11.

На думку заявника, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах, суд ухвалив різні за змістом судові рішення.

Крім того, ОСОБА_6 просить поновити строк на подання зазначеної заяви.

Як на підставу поважності пропуску строку заявник вказує на те, що ці обставини виникли незалежно від його волі, і тільки після ухвалення судом касаційної інстанції 12 грудня 2013 року судового рішення виникли підстави для звернення до суду з цією заявою.

Відповідно до частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Так, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 як на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, і яка ухвалена пізніше судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд.

Зважаючи на те, що з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подана ця заява, минуло більше одного року, строк звернення є пропущеним. Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 6 Постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" (v0002760-10) роз'яснив судам, що у разі якщо протягом року з моменту ухвалення рішення не виникло підстав для його перегляду - не ухвалено рішення, яким судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, таке рішення не підлягає перегляду Верховним Судом України.

Недодержання умов щодо зазначеного річного строку є підставою для відмови в допуску справи до провадження.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску заяви до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

Відмовити ОСОБА_6 у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до військової частини А 0235 про перерахунок грошового забезпечення.

Ухвала оскарженню не підлягає.