Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Васильченко Н.В. Чумаченко Т.А. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Сиволозької сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі Сиволозька сільська рада), третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним акту обстеження земельної ділянки та рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

У серпні 2013 року ОСОБА_4 у Борзнянському районному суді Чернігівської області пред'явив позов до Сиволозької сільської ради, третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним акту обстеження земельної ділянки та рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням виконавчого комітету Сиволозької сільської ради від 26 червня 2013 року № 26 затверджено акт обстеження суміжної межі земельних ділянок від 19 червня 2013 року яким встановлено межу між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у с. Сиволож Борзнянського району Чернігівської області.

Вважає, що це рішення порушує його право на користування наданою йому раніше земельною ділянкою та воно прийнято з порушенням чинного законодавства.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сиволозької сільської ради від 26 червня 2013 року № 26, а також акт обстеження земельної ділянки від 19 червня 2013 року.

Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2013 року, залишено без зміни ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 червня 2013 року

ОСОБА_6 подав заяву до Сиволозького сільського голови про встановлення межі між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4

27 червня 2012 року сільським головою видане розпорядження № 15 про утворення комісія з розгляду скарги відповідно до статті 158 Земельного кодексу України.

Комісія провела обстеження земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та склала відповідний акт.

05 липня 2012 року виконавчий комітет Сиволозької сільської ради прийняв рішення № 26, яким затвердив акт обстеження земельної ділянки та встановлення міжгосподарської межі між господарствами ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Технічна документація про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не виготовлялася.

13 листопада 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним акту обстеження земельної ділянки від 05 липня 2012 року та про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Сиволозької сільської ради від 05 липня 2012 року про затвердження даного акту обстеження.

Постановою Борзнянського районного суду 24 травня 2013 року в іншій справі позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені. Рішення набрало законної сили. Цим рішенням рішення Сиволозької сільської ради про затвердження акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_5 від 05 липня 2012 року та затвердження міжгосподарської межі між господарствами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасовано та визнано даний акт обстеження недійсним, зобов'язано сільську раду вирішити питання повторного обстеження земельної ділянки ОСОБА_5 та вирішити питання щодо встановлення міжгосподарської межі між господарствами ОСОБА_5 та ОСОБА_4

19 червня 2013 року комісією сільської ради було проведено повторне обстеження суміжної межі між земельними ділянками, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про що було складено акт від 19 червня 2013 року № 26.

Актом від 19 червня 2013 року № 26 спірну земельну ділянку розділено порівну шляхом встановлення межових знаків від кінця дерев'яного паркану і до кінця земельної ділянки відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, та рекомендовано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дотримуватися встановленої суміжної межі та не пошкоджувати і не знищувати межові знаки; виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки; при незгоді з встановленою суміжною межею спір вирішувати в судовому порядку згідно чинного законодавства.

Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Сиволозької сільської ради від 26 червня 2013 року № 26.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвічує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Видачі правовстановлюючих документів на земельну ділянку передує встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає, в тому числі, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Згідно із частиною третьою статтею 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до частини першої статті 107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За неможливості виявлення фактичних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Отже, у разі наявності спору встановлення межі між земельними ділянками шляхом виділення кожному із сторін половини спірної земельної ділянки можливе за відсутності фактично встановленої межі між земельними ділянками та технічної документації з землеустрою.

Проте, судами не перевірено чи з'ясовувалися обставини щодо того, якою кількістю землі має право користуватися кожна із сторін у земельному спорі, коли і якими органами їм надавалися земельні ділянки. Такі відомості не відображені в акті обстеження від 19 червня 2013 року.

Також поза увагою та без належної перевірки залишені й обставини щодо того чи фактично межі земельних ділянок раніше встановлювалися у відповідності із встановленим порядком.

Правомірність рішення ради, яким затверджено акт обстеження, не перевірялася шляхом допиту свідків.

Між тим, встановлення вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно із частиною першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог процесуального закону й ухвалили незаконні і необґрунтовані судові рішення, які підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід більш повно встановити обставини справи в обсязі вказівок суду касаційної інстанції та у залежності від встановленого, - вирішити спір.

При цьому суду необхідно мати на увазі, що акт обстеження, який також є предметом оскарження, не є рішенням в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) і його правомірність не підлягає перевірці у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Сиволозької сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним акту обстеження земельної ділянки та рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.