2а-2750/10/1670 Про застосування арешту активів - 20.02.2014 Прийняття

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області (далі по тексту - позивач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2) про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідачем 10.06.2010 винесено подання про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках платника податків на 8760 год., та постановлено рішення про звернення до суду із заявою про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках відповідача відкритих в Кременчуцькій філії АТ "Укрінбанк" строком на 8760 год.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачені підстави та порядок накладення адміністративного арешту активів платника податків.

Відповідно до підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Положеннями пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу і може бути накладений строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником) за наявності хоча б однієї підстави, передбаченої в підпункті 9.1.2 пункту 9.1 статті 9. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Арешт активів може бути застосовано у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування адміністративного арешту активів податковим органом зазначено вчинення дій щодо не допуску позивача до проведення планової перевірки, що була запланована у 2009 році, тоді як дата звернення до суду з даним позовом є червень 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що із зібраних по справі доказів не вбачається вчинення відповідачем дій щодо не допуску позивача до проведення перевірки та відсутність здійснення заходів щодо розшуку відповідача.

Крім цього, судами підкреслено, що наказ керівника податкового органу містить період для перевірки з 03.08.2009 по 14.08.2009, а у повідомленні про перевірку відсутні дані відомості.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач не довів наявності підстав та правомірності застосування адміністративного арешту активів позивача, тому в задоволенні позову відмовлено правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .