Справа: № 2а-846/11 

Головуючий у 1-й інстанції: Парамонов М.Л.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, -

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як вбачається з грошового атестату, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 74), Позивач до 01 грудня 2001 року обіймав посаду старшого інспектора військового співробітництва інспекційної групи з питань військового співробітництва та виконання міжнародних договорів штабу Генеральної військової інспекції при Президентові України, мав військове звання полковника.

Наказом Міністра оборони України від 17 грудня 2001 року № 029, витяг з якого наявний в матеріалах справи (а.с.70), Позивача звільнено у запас за пунктом 65, підпунктом «г»(у зв'язку з організаційними заходами) з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 18 грудня 2001 року № 83, витяг з якого також наявний в матеріалах справи (а.с. 71), Позивача з 19 грудня 2001 року виключено із списків особового складу Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України.

Як вбачається з Розрахунку пенсії за вислугу років, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 66), Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) з 20.12.2001 року, з посадового окладу 310,00 грн., встановленого для старшого інспектора Генеральної військової інспекції; при призначенні пенсії позивачу були враховані оклад за військовим званням 135,00 грн., надбавка за вислугу років 40% - 178,00 грн., а також - надбавка за особливий характер служби у розмірі 80% від окладу грошового забезпечення, надбавка за знання іноземної мови 5% від посадового окладу, доплата за науковий ступінь 15% від посадового окладу, надбавка за роботу з таємними документами 15% від посадового окладу, надбавка за службу у Збройних Силах України 40% від посадового окладу.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2011 року у справі № 2а-270/2010, залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 108-111, 140-143), позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Київського міського військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо безпідставного віднесення Позивача за посадовим окладом до категорії осіб офіцерського складу Збройних Сил України, та бездіяльність щодо непроведення перерахунків пенсії Позивачу у разі збільшення (зміни) посадових окладів для відповідної категорії військовослужбовців, відряджених до органів, утворених Президентом України згідно з ч.28 ст. 106 Конституції України. Зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести з 17.11.2008 року перерахунок грошового забезпечення Позивачу для подальшого його перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виходячи з посадового окладу, встановленого для завідувача самостійного відділу Секретаріату (Адміністрації) Президента України згідно з додатком 1 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року (268-2006-п) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», з врахуванням підвищення посадових окладів для відповідних категорій військовослужбовців на 45% згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №34 від 06.02.2008 (34-2008-п) року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії Позивачу, виходячи з посадового окладу, встановленого для завідувача самостійного відділу Секретаріату (Адміністрації) Президента України згідно з додатком 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року (268-2006-п) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», з врахуванням підвищення посадових окладів для відповідних категорій військовослужбовців на 45% згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №34 від 06.02.2008 року (34-2008-п) та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити недоплачену суму пенсії за період з 17.11.2008 року. В іншій частині позову відмовлено.

Тобто, позовні вимоги Позивача фактично вирішено, а саме, віднесено його до відповідної категорії військовослужбовців.

Згідно із частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної Постанови, зазначені вище судові рішення є чинними та такими, що набрали законної сили, в зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно покладено їх в основу свого судового рішення.

Щодо підвищення пенсії за вислугу років на 150 процентів мінімальної пенсії за віком учасникам бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з посвідчення серії АБ № 592374, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 76), Позивач є учасником бойових дій з 25 травня 1998 року.

Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ (3551-12) ), у редакції, що діяла з 01 січня 1996 року по 30 червня 2006 року, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружились вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте, у вищезазначену статтю ст. 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05 жовтня 2005 року № 2939-IV внесено зміни, відповідно до яких з 01 липня 2006 року розмір підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги з 150 процентів мінімальної пенсії за віком зменшено до 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із частиною третьою ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом (2262-12) пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Закон № 3551-ХІІ (3551-12) на відміну від Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , не містить посилань на те, що якщо зміна формули визначення розміру підвищення до пенсії призводить до зменшення конкретного розміру підвищення, то зберігається попередній розмір підвищення.

В зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01 січня 2007 року є правомірними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною десятої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись частиною десятою ст. 183-2, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.