к-22970/10-с Про часткове скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб - 19.02.2014 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051720/0 від 12 січня 2009 року, № 0000051720/1 від 16 лютого 2009 року, № 0000051720/2 від 30 квітня 2009 року та № 0000051720/3 від 09 липня 2009 року в частині визначення податкових зобов'язань за платежем: податок з доходів фізичних осіб у сумі 42971,28 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000051720/0 від 12 січня 2009 року, № 0000051720/1 від 16 лютого 2009 року, № 0000051720/2 від 30 квітня 2009 року та № 0000051720/3 від 09 липня 2009 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 42971,28 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 державне мито у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складений акт № 3449/17-214/НОМЕР_1 від 23 грудня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , пунктів 1.3, 1.7 статті 1, статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниження суб'єктом підприємницької діяльності податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2007 рік на 44451,28 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що у період з 01 жовтня 2005 року по 30 червня 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) шляхом сплати єдиного податку за видами діяльності: оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Також, у акті перевірки було вказано, що: у 2 кварталі 2007 року (з 25 квітня 2007 року) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перевищила граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 1164718,33 грн. (без податку на додану вартість), проте не включила зазначену суму до складу валового доходу, декларацію за 2 квартал 2007 року не подала; у липні 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 занизила валовий дохід на 9866,67 грн. (зазначений епізод позивачем не оскаржувався). Зокрема, в акті перевірки було зазначено, що за даними перевірки сума валового доходу підприємця за 2 квартал 2007 року (з 25 квітня 2007 року по 30 червня 2007 року) становить 1164718,33 грн., сума валових витрат за 2 квартал 2007 року (з 25 квітня 2007 року по 30 червня 2007 року) становить 1378243,20 грн., з огляду на що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 занизила суму чистого оподатковуваного доходу за 2 квартал 2007 року на 286475,13 грн.

12 січня 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004031740/0-12205/10/17-313, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 44451,28 грн. - за основним платежем.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000051720/1 від 16 лютого 2009 року, № 0000051720/2 від 30 квітня 2009 року та № 0000051720/3 від 09 липня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем лише в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 42971,28 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) не містить положень щодо оподаткування сум доходу фізичної особи - підприємця, які перевищують 500000,00 грн., а містить лише положення щодо того, що платник єдиного податку, перевищивши граничний розмір виручки, повинен лише з наступного кварталу перейти на загальну систему оподаткування, що і було виконано позивачем, а також зважаючи на те, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пунктом 1 статті 1 якого передбачається надання фізичним особам права перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 грн.

Відповідно до статті 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

У той же час, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний розмір, встановлений законодавцем.

Згідно положень пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Положеннями частини 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Частиною 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

У відповідності до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з наведених вище правових норм, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки вказаним вище правовим нормам, обставин щодо дотримання позивачем умов перебування у 2 кварталі 2007 року на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності не встановили та, як наслідок, не перевірили правомірність формування позивачем валових доходів та валових витрат, а також розміру оподатковуваного чистого доходу.

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.