Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі № 2а/0270/3660/11 за позовом Приватного підприємства "Торгтехніка Пак" до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Приватне підприємство "Торгтехніка Пак" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000642310 від 09.03.2011 року у частині нарахування основного платежу на суму 174860,0 грн. та штрафної санкції у розмірі 29434,0 грн. та № 0001722310 від 23.05.2011 року в частині нарахування 145468,0 грн. основного платежу та 36366,75 грн. штрафних санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ПП "Торгтехніка Пак", за наслідками якої встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

На підставі викладеного ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011 року № 0000652310 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 153657,00 грн. та за штрафними санкціями 40164,00 грн. та № 0000642310 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 217780,00 грн. та за штрафними санкціями 54445,00 грн.

В процесі адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Вінницькій області № 10424/10/25-009 від 13.05.2011 року податкове повідомлення від 09.03.2011 року № 0000652310 скасовано в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 1750,00 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0000642310 залишено без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001722310 від 23.05.2011 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі № 2а/0270/3660/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.