Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є., Суддів: Костенка М. І., Островича С. Е., Сіроша М. В., Федорова М. О.

перевіривши заяву Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року

у справі № 2а-3699/11/1270 (К/9991/47233/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганський хіміко-фармацевтичний завод"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року у вказаній справі.

Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року заяву Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишено без руху та надано заявнику 15-денний строк (з дня отримання ухвали про залишення заяви про перегляд без руху) на усунення недоліків.

Заявник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України 22 липня 2010 року (касаційне провадження № К-15851/07), від 7 червня 2012 року (касаційне провадження № К/9991/28974/11) та від 16 червня 2011 року (касаційне провадження № К-20531/08) у яких, на його думку норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Відповідно до положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права ухвал Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Водночас, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справах за касаційними провадженнями К/9991/28974/11 та № К-20531/08 не розв'язує спір по суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в пордку Глави 3 Розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судових рішень в інших справах, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

За таких обставин, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

З огляду на наведене, керуючись статтями 236- 239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Відмовити Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року у справі № 2а-3699/11/1270.

Ухвала оскарженню не підлягає.