Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Розваляєва Т.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", про визнання протиправними та скасування рішень та скасування запису в реєстрі прав власників,-

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, просила визнати протиправними та скасувати рішення виконкому від 12 лютого 2009 року № 172 "Про затвердження рішення міжвідомчої комісії з реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1", від 27 травня 2010 року № 885 "Про затвердження рішення міжвідомчої комісії з реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань, акту обстеження житлових будинків та приміщень, що придатні для постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1", від 28 жовтня 2010 року № 2017 "Про привласнення нової поштової адреси житловому будинку літер Ш про АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності" та скасувати запис в реєстрі прав власників на нерухоме майно (реєстраційний № 29210649) про державну реєстрацію на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що оскаржуваними рішеннями протиправно узаконено самовільно побудований ОСОБА_3 будинок, чим порушені її права як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та користувача сараю, а також права інших співвласників та мешканців будинку щодо користування прибудинковою територією.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 лютого 2009 року № 172, від 27 травня 2010 року № 885 та від 28 жовтня 2010 року № 2017; в інший частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; скасовано постанову Ялтинського міського суду Автономно Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року; ухвалено нову постанову, якою у позові ОСОБА_2 відмовлено.

При винесенні рішення суд апеляційної інстанції виходив із правомірності оскаржуваних рішень, які прийняті виконавчим комітетом в межах його повноважень та прав позивача або третіх осіб не порушують.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та залишити в силі постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року.

Виконавчий комітет Ялтинської міської ради касаційну скаргу ОСОБА_2 підтримує у повному обсязі, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасувати, постанову Ялтинського міського суду від 11 жовтня 2013 року залишити в силі.

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 у поданих запереченнях просять касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 лютого 2009 року № 172 затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань та ОСОБА_3 дозволена реєстрація господарського блоку літера "Ш" площею 91,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1, з внесенням відповідних змін до інвентарних справ, технічних паспортів та оформленням свідоцтва про право власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27 травня 2010 року № 885 затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань приміщень та акт обстеження жилих будинків та приміщень, що придатні для постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: жила кімната 3-1 площею 25,0 кв.м., прихожа 1-1 площею 21,5 кв.м, санітарний вузол 2-2 площею 5,0 кв.м, кухня-столова 2-1 площею 25,0 кв.м, санітарний вузол 3-2 площею 5,0 кв.м., комора 4-1 площею 10,0 кв.м, балкон літер "ш" площею 5,4 кв.м, сходи літер ш1 площею 2,7 кв.м, тераса літер ш 2-го поверху 5,4 кв.м, 3-го площею 5,4 кв.м, відкрита тераса літер ш2 площею 27,0 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28 жовтня 2010 року № 2017 житловому будинку літ.Ш по АДРЕСА_1 привласнено нову поштову адресу: АДРЕСА_2 з видачею свідоцтва про право власності.

02 листопада 2010 року ОСОБА_3 отримане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування вказаних рішень виконавчого комітету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1 та співвласником (1/2 частини) квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, до якої, згідно технічного паспорту, входить 1/10 сараю літ."М".

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Квартира НОМЕР_3 у цьому будинку належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7. Згідно технічного паспорту на квартиру НОМЕР_4 до неї входить літ."М" сарай 1/10.

Відповідно до ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ч.1 ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що частини сараїв літ."М" не знаходяться у спільному (загальному) користуванні, відповідно до технічних паспортів на квартири вони є приналежністю основної речі - квартир, як самостійних об'єктів нерухомості, входять до їх складу та знаходяться у приватній власності.

Як встановлено ч.2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та позивачем не доведено, що внаслідок перепланування сараю, що належить третім особам, належна ОСОБА_2 частка сараю, яка є складовою частиною квартири НОМЕР_2, була змінена або змінений режим його використання.

Також судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку; сторонами не доведено, що на території будинку НОМЕР_3 знаходився дитячий майданчик або фруктовий сад, які безпосередньо примикають до сараю літ."М", а також не надано доказів, що житловий будинок АДРЕСА_2 займає частку прибудинкової території будинку НОМЕР_5.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На момент прийняття оскаржувані рішення відповідали вищевказаним вимогам, при їх прийнятті виконавчий комітет діяв відповідно до положень чинного законодавства, в межах своїх повноважень; доказів того, що проведена реконструкція ОСОБА_3 сараю, який є приналежністю квартири НОМЕР_4, порушує санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку, позивачем не надано та судом апеляційної інстанції не встановлено; в силу приписів ч.2 ст. 383 ЦК України ОСОБА_3 мала здійснювати зміни у квартирі, як єдиного цілого, за умови дотримання прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, відповідного погодження сусідів не вимагалося; оскаржувані рішення виконавчого комітету прав та інтересів позивача та інших власників багатоквартирного будинку не порушують; підстав для визнання рішень виконавчого комітету недійсними та їх скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.