Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Південної митниці на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одесброк" до Південної митниці, за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання протиправною відмови у митному оформленні товару, скасування картки відмови та зобов'язання здійснити митне оформлення товару,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесброк" звернулось до суду з позовом до Південної митниці про визнання протиправною відмови у митному оформленні товару, скасування картки відмови № 500000043/2009/400808 та зобов'язання здійснити митне оформлення товару - дитячі тапочки, за контрактом № 10/02/09, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" та "FUJIAN SANMU IMPORT TRADE CO, LTD" 10.02.2009 за митною вартістю 0,6 доларів США за пару згідно з курсом НБУ та експортною декларацією.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Південною митницею протиправно, шляхом визначення іншої, ніж заявлена позивачем, митної вартості товару, відмовлено у здійсненні митного оформлення товару, що ввозився на територію України,

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову у митному оформленні товару товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" згідно з вантажною митною декларацією від 24.07.2009 № 500040413/9/009438; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/400808; зобов'язано Південну митницю здійснити митне оформлення товару - дитячі тапочки з ПВХ по контракту № 10/02/09, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" та "FUJIAN SANMU IMPORT TRADE CO, LTD" 10.02.2009 за митною вартістю 0,6 доларів США за пару згідно з курсом НБУ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково:

визнано неправомірною відмову Південної митниці у митному оформленні партії товару за вантажною митною декларацією від 24.07.2009 № 500040413/9/009438;

скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/400808;

зобов'язано Південну митницю здійснити митне оформлення партії товару - дитячі тапочки - за контрактом №10/02/09, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" та "FUJIAN SANMU IMPORT TRADE CO, LTD" 10.02.2009, за митною вартістю 0,6 доларів США за пару згідно з курсом НБУ, щодо кого виставлено картку відмови № 500000043/2009/400808;

в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Південна митниця із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.02.2009 між "FUJIAN SANMU IMPORT TRADE CO, LTD" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" (покупець) укладено контракт, предметом якого є капці пляжні дитячі моделі 2005-2008 років.

З метою митного оформлення товару, ввезеного позивачем на виконання контракту від 10.02.2009, товариством з обмеженою відповідальністю "Одесброк" до Південної митниці 24.07.2009 подано вантажну митну декларацію № 500040413/2009/009438. Митну вартість ввезеного позивачем товару визначено на рівні 0,6 доларів США за пару.

30.07.2009 Південною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 500000043/2009/002077/1, згідно з яким митну вартість визначено митним органом на рівні 1,2 доларів США за пару із використанням шостого методу визначення митної вартості на підставі цінової інформації центральної бази даних єдиної автоматизованої системи державної митної служби.

30.07.2009 Південною митницею виставлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/400808

Вказуючи на протиправність дій митного органу із визначення митної вартості за шостим методом, товариство з обмеженою відповідальністю "Одесброк" звернулось до суду із зазначеним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що 30.05.2009 та 04.06.2009 Київською регіональною митницею за вантажними митними деклараціями № 100000005/9/005941 та № 100000005/9/006270 оформлено ідентичний вантаж, а саме капці дитячі, за митною вартістю 0,6 доларів США. У той же час, митну вартість товару, оформленого позивачем за ВМД № 500040413/2009/009438 Південною митницею визначено за шостим методом на рівні 1,2 доларів за пару, без належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості за попередніми методами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності дій митного органу по визначенню митної вартості товару за шостим методом на рівні 1,2 доларів США за пару як такого, що прийнято без урахування можливості визначення митної вартості товару за 2 методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, з урахуванням митної вартості ідентичного товару, оформленого за вантажними митними деклараціями № 100000005/9/005941 та № 100000005/9/006270, а саме: 0,6 доларів США за пару.

Додатково, судом апеляційної інстанції вказано на відсутність у митного органу на момент виникнення спірних правовідносин повноважень на прийняття рішення про визначення митної вартості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановленого статтю 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вказує на їх передчасність з огляду на неповноту встановлених судами обставин справи.

Так, відповідно до частини першої статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митне оформлення ввезеного позивачем товару розпочато шляхом подання вантажної митної декларації від 24.07.2009 № 500040413/2009/009438; митну вартість ввезеного товару визначено декларантом на рівні 0,6 доларів США за пару. За посиланням суду першої інстанції, митну вартість декларантом визначено за ціною угоди щодо ідентичних товарів, з огляду на попередні митні оформлення товару за цим контрактом. У той же час, зазначене не відповідає даним графи 43 вантажної митної декларації від 24.07.2009 № 500040413/2009/009438, яка міститься в матеріалах справи, згідно з якої в якості порядкового номеру визначення митної вартості зазначено цифру " 6", а також даним декларації митної вартості форми ДМВ-2 № 500040413/9/009438, згідно з якими декларантом в обґрунтування обрання шостого методу визначення митної вартості вказано на неможливість використання методів 1-5 у зв'язку з невиконанням їх вимог.

Згідно з частиною другою статті 266 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до частин першої, другої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (1766-2006-п) , чинною на момент виникнення спірних правовідносин, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Пунктом 14 зазначеного Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У свою чергу, частиною восьмою статті 264 Митного кодексу України передбачено право декларанта на оскарження рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Зазначеним спростовується посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у митного органу повноважень з прийняття рішення про визначення митної вартості товарів.

У той же час, судами попередніх інстанцій з метою перевірки правомірності рішення митного органу про визначення митної вартості товару, у тому числі як такого, що прийнято на підставі та в межах повноважень, наданих законом, не встановлено чи витребовував митний орган у декларанта додаткові відомості на підтвердження митної вартості ввезеного товару, чим зумовлено зазначене витребування у разі його наявності, чи базувалась митна вартість товарів і подані декларантом відомості про її визначення на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; чи надав декларант митному органу документи, зазначені митним органом у графі декларації митної вартості № 500040413/9/009438 "Для відміток митного органу", чи скористався декларант правом на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів за методом, обраним декларантом.

За відсутності встановлення зазначених обставин та надання їм правової оцінки, позиція суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення митного органу про визначення митної вартості товару як такого, що прийнято за відсутності передбачених законом підстав, є передчасною.

У свою чергу, аналізуючи доводи судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про визначення митної вартості товару як такого, що прийнято без належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, у тому числі із використанням даних щодо митної вартості товару, ввезених згідно з вантажними митними деклараціями № 100000005/9/005941 та № 100000005/9/006270, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з вимогами статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку застосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за основу береться саме вартість операції з ідентичними товарами, тобто, ціна договору щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості, а не митна вартість ідентичних товарів взагалі в незалежності від механізму її формування.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування протиправності рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності підстав для застосування 2 методу визначення вартості, у тому числі з урахуванням митної вартості товару, ввезених згідно з вантажними митними деклараціями № 100000005/9/005941 та № 100000005/9/006270, не перевірено, чи є зазначена у вказаних деклараціях митна вартість вартістю операції з ідентичними товарами. Так само, судами попередніх інстанцій не перевірено, чи відповідають товари, ввезені на підставі зазначених декларацій, вимогам щодо ідентичності, які встановлені статтею 268 Митного кодексу України.

За відсутності встановлення зазначених обставин та надання їм правової оцінки, позиція судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення митного органу про визначення митної вартості товару як такого, що прийнято без урахування можливості застосування 2 методу визначення митної вартості товару, є також передчасною.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (981_003) (ГАТТ).

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Судами попередніх інстанцій при перевірці правомірності визначення митним органом митної вартості за шостим (резервним) методом, не перевірено, на підставі яких даних та у який спосіб митним органом визначено митну вартість ввезеного товару на рівні 1,2 доларів за пару, та чи відповідає механізм визначення митної вартості за шостим методом вимогам, встановленим статтею 273 Митного кодексу України.

З урахуванням викладеного, зважаючи на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для вирішення переданого на розгляд суду публічно-правового спору, колегія суддів вказує на невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам щодо їх законності та обґрунтованості, що є підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Південної митниці задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одесброк" до Південної митниці, за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання протиправною відмови у митному оформленні товару, скасування картки відмови та зобов'язання здійснити митне оформлення товару, направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.