Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року

у справі № 2а-10774/10/1370 (521/11/9104)

за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - позивач, ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова)

до приватного підприємства "Валарис" (далі - відповідач, ПП "Валарис")

про застосування арешту активів платника у вигляді зупинення операцій на рахунках, -

ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова звернулась до суду з позовом до ПП "Валарис" про застосування арешту активів платника у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ в м. Львові видано направлення від 12.10.2010 року № 2656/23-8 на проведення виїзної планової перевірки відповідача в період з 12.10.2010 року по 25.10.2010 року з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (z0237-01) .

Посадовими особами ДПІ у м. Львові 19.10.2010 року складено акт № 201 про недопуск до перевірки, яким зафіксовано відмову директора ПП "Валарис" від отримання направлення № 2656/23-8 від 12.10.2010 року на проведення виїзної планової перевірки відповідача та про недопуск проведення такої перевірки.

Крім того, судами встановлено, що 19.10.2010 року працівниками ДПІ у м. Львові складено акт № 202 про відмову директора ПП "Валарис" від підпису акту про недопуск до перевірки № 201.

Начальником ГВМП ДПІ в м. Львові вчинено подання від 01.11.2010 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків - ПП "Валарис".

18.10.2010 року начальником ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято рішення № 32290/9/10-008/1047 про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно з положеннями пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", арешт активів може застосовуватися якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу включно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 5.4 Наказу ДПА України від 25.09.2001 року № 386 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків" (z0865-01) у разі виникнення обставин, за яких платник податків відмовляється від допуску працівників податкового органу до перевірки за наявності законних підстав для її проведення посадовим особам податкового органу слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходження такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що акт № 201 від 19.10.2010 року про недопуск до перевірки та акт № 202 від 19.10.2010 року про відмову від підпису акту про недопуск до перевірки були складені не оперативним працівником податкової міліції, а лише працівниками податкової інспекції, які повинні були проводити перевірку ПП "Валарис". Також, при дослідженні матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті не зазначені поняті особи, підписів яких останній також не містить.

Таким чином, судами вірно зазначено, що факт відмови платника податків від допуску працівників ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова є недоведеним. Крім того, судами встановлено, що податкова заборгованість у ПП "Валарис" відсутня, тому застосування адміністративного арешту є безцільним та безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для застосування арешту активів ПП "Валарис" у вигляді зупинення операцій на рахунках.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи щодо необґрунтованості позовних вимог, з огляду на що правомірно відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року у справі № 2а-10774/10/1370 (521/11/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно З оригіналом згідно