б/н Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми податкових зобов'язань по податку з доходів найманих працівників, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 12.02.2014 Прийняття

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Західпромелектро" (далі - позивач, ТОВ "Західпромелектро") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2010 р. № 0002422320/0/30367, № 0002432320/030366, № 0003611720/0/30319.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 р., позов задоволено повністю:визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2010 р. № 0002422320/0/30367 № 0002432320/0/30366, № 0003611720/0/303; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.10.2010 р. по 11.11.2010 р. на підставі направлення від 15.10.2010 р. № 849 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами ДПІ у Личаківському районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Західпромелектро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 18.11.2010 р. № 595/23-2/31526630 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 906 908,10 грн. та завищено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 893 841,59 грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 725 526,47 грн. та завищено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 85 806,42 грн.; пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.1 пункту 4.2, пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 134,59 грн.; пункту 1.19 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 397,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 02.12.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003611720/0/30319, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 801,27 грн., з яких 532,09 грн. сума основного платежу та 269,18 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій; № 0002432320/0/30366, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 959 580 грн., з яких 639 720 грн. сума основного платежу та 319 860 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій; № 0002422320/0/30367, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12 967 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 252 грн.

Як вбачається із акту податкової перевірки, виявлені перевіряючими порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Втордеревпром", ПП "Рем-Будінвест Експрес" та ПП "Фірма "Юкос", позивачем надано додаткові матеріальні блага працівникам підприємства у вигляді проплати за мобільний зв'язок (послуги роумінгу та вихідні міжнародні дзвінки) та не утримано податок з доходів фізичних осіб при оплаті послуг нотаріуса.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємий податковим органом період, ТОВ "Західпромелектро" в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів, а саме: позивачем з ТОВ "Втордеревпром" укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей № 0504/02 від 04.05.2009 р. та № 05.04/03 від 04.05.2009 р.; з ПП "Рем-Будінвест Експрес" укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 1102/01 від 02.11.2009 р.; з ПП "Фірма "Юкос" укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 0104/03 від 04.01.2010 р. Предметом вказаних договорів є поставка електротехнічної продукції в кількості і асортименті вказаній у видаткових накладних.

Отримані від зазначених контрагентів електротовари позивачем оплачено згідно платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Також, 04.05.2009 р. між ТОВ "Західпромелектро" та ТОВ "Втордеревпром" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 0504/01, предметом якого є надання послуг з реалізації електротехнічного обладнання та кабельно-провідникової продукції з метою розширення ринків збуту та просування товарних позицій на ринку.

Придбані у ТОВ "Втордеревпром", ПП "Рем-Будінвест Експрес" та ПП "Фірма "Юкос" електротовари у подальшому реалізовані позивачем згідно договорів поставки № 3262/30/08 від 01.01.2008 р., № 1543/30/10 від 01.01.2010 р. ТОВ "Епіцентр К" та згідно договору № 7101/070813р-90б (з додатками про пролонгацію) ЗАТ "Нова лінія", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: видатковими накладними, довіреностями на одержання продукції, товаротранспортними накладними, звітами про послуги, що надавалися ТОВ "Союз Плюс Сервіс", та сертифікатами відповідності на продукцію.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Таким чином, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується придбання позивачем електротоварів у ТОВ "Втордеревпром", ПП "Рем-Будінвест Експрес" та ПП "Фірма "Юкос", та їх подальша реалізація за вищими цінами ТОВ "Епіцентр К" та ЗАТ "Нова Лінія", тобто використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди.

Виписані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Також, згідно акту податкової перевірки відповідач роблячи висновок про порушення позивачем положень пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.1 пункту 4.2, пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 134,59 грн. виходив з того, що за перевірямий період закордонні відрядження та співпраці з іноземними партнерами відсутні, а отже відсутні і підтверджуючі документи про використанні послуг роумінгу надані оператором "Київстар" вихідні міжнародні дзвінки у господарській діяльності, разом з тим, перевіряючі у акті перевірки зазначають, що "у період який перевірявся, ТОВ "Західпромелектро" здійснювало імпортні операції…, згідно контрактів укладених з Фірма "Karlik Elektrotechnik Sp.z o." та Фірма "Z.S.E. Ospel Spolka Akcyjna", копії вказаних договорів наявні у матеріалах справи, відтак надання додаткових матеріальних благ працівникам позивача не підтверджується матеріалами справи.

Щодо порушення позивачем пункту 1.19 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у зв'язку з не перерахуванням податку з доходів фізичних осіб в сумі 397,50 грн. судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно платіжних доручень № 2883 від 31.05.2010 р., № 2501 від 11.12.2009 р., № 2341 від 06.10.2009 р., № 2125 від 13.07.2009 р. податок сплачено у повному розмірі до місцевого бюджету Галицького району. Водночас така сплата до місцевого бюджету іншого району не може бути підставою для покладення відповідальності за несплату податку на позивача та застосування до нього санкцій, оскільки чинне законодавство передбачає можливість перерахування помилково сплачених сум податку до визначеного бюджету.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків встановлених в акті перевірки від 18.11.2010 р. № 595/23-2/31526630 порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.