Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. за участю секретаря судового засідання Фоміна А.Ю.

та представників сторін: від позивача - Литвінчу Т.О.,

від відповідача - Шульга О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р.

у справі № 2а-10025/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи" (далі - позивач, ТОВ "ІЦ Охоронні Системи") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 р. № 0006342208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 р. № 0006342208.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2012 р.

Позивач у письмових запереченнях від 22.01.2013 р. та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідач надав клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.05.2012 р. по 05.06.2012 р. на підставі наказу від 29.05.2012 р. № 568 та направлення на проведення перевірки від 29.05.2012 р. № 640/22-8, на виконання постанови слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області від 29.03.2012 р., посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІЦ Охоронні Системи" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Галичторг" за період з 01.06.2011 р. по 21.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 12.05.2012 р. № 370/22-8/35920006 та встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 647 244 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.07.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0006342208, яким позивачу, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 059 055 грн., з яких 1 647 244 грн. - сума основного платежу та 411 811 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки від 12.05.2012 р. № 370/22-8/35920006, підставами для нарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання, слугували твердження перевіряючого про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 1 647 243,85 грн., за рахунок виписаних податкових накладних ПП "Галичторг". Зазначені висновки зроблені податковим органом на підставі матеріалів порушеної слідчим УСБ України у Львівській області кримінальної справи № 2162 щодо посадових осіб ПП "Галичторг" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 02.02.2012 р. № 76/23-209/36545438 про документування нікчемних операцій в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Галичторг" за період з 21.07.2009 р. по 14.11.2011 р., яке перебувало у господарських відносинах з ТОВ "Щ Охоронні Системи".

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що оскільки фінансово-господарська діяльність ПП "Галичторг" здійснювалась з порушеннями норм чинного законодавства, то це у свою чергу свідчить про що фінансово-господарські взаємовідносини між вказаним контрагентом та позивачем є нікчемними правочинами (безтоварними), та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову з тих мотивів, що оскільки відсутній обвинувальний вирок щодо посадових осіб ПП "Галичторг", то висновки про фіктивність цього підприємства та про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом є хибними, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акту № 370/22-8/35920006 від 12.05.2012 р., документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІЦ Охоронні Системи" була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в рамках кримінальної справи.

Так, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте ДПІ у Печерському районі м. Києва 11.07.2012 р., тоді як вирок по кримінальній справі, в рамках якої було проведено податкову перевірку, відсутній, що у свою чергу свідчить про недотримання податковим органом положень визначених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів касаційної інстанції, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено підчас судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїм контрагентам - ПП "Галичторг".

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками (платіжними дорученнями), внутрішньою документацією

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виписані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0006342208 від 11.07.2012 р., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на її правонаступника, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. у справі № 2а-10025/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.