2а-6817/11 Про призначення пенсії у зв'язку із досягненням пенсійного віку, здійснення виплати заборгованості, що утворилася з моменту призначення пенсії - 24.05.2012 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова, інспектора Відділу Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова Коломієць Г.М. про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Новозаводського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова (далі -Відповідач 1), інспектора Відділу Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова Коломієць Г.М. (далі -Відповідач 2) та з урахуванням збільшення позовних вимог просила визнати неправомірними дій щодо відмови у прийомі від її представника заяви про призначення пенсії у зв»язку із досягненням пенсійного віку, зобов»язати здійснити прийом від її представника вказаної заяви, зобов»язати їй призначити пенсію у зв»язку із досягненням пенсійного віку, здійснити виплату заборгованості, що утворилася з моменту призначення пенсії.

Постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29 липня 2011 року адміністративний позов задоволено в частині визнання протиправними дій Відповідача 1 щодо відмови у прийомі від представника Позивача заяви про призначення пенсії Позивачу у зв»язку із досягненням пенсійного віку та зобов»язання здійснити прийом від представника Позивача заяви про призначення пенсії та розглянути питання щодо призначення пенсії у встановленому законодавством порядку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію змінити необґрунтоване, на її думку, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, та те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни України мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років і наявності страхового стажу не менш п'яти років.

Згідно ч.1 ст. 45 вказаного закону пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення особою пенсійного віку.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (z1566-05) , встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Позивач народилася 16.02.1956 року та відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» досягла пенсійного віку.

09.03.2011 року представник Позивача ОСОБА_4, діючи на підставі виданої їй довіреності, посвідченої нотаріально, звернулася до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії Позивачу.

Проте, у прийнятті вказаної заяви представнику Позивача відмовлено з підстав ненадання представником позивача оригіналу паспорта та довідки про місце проживання (реєстрації) Позивача.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (z1566-05) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (z1566-05) (далі - Порядок) передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце проживання (реєстрації) та вік. Місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення) за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України (п.16).

Відповідно до закордонного паспорту №КС318016, виданого 18 грудня 1998 року, Позивач є громадянином України та термін дії паспорту продовжений до 18 грудня 2018 року, так як вона виїхала на постійне місце проживання до США.

Суду першої інстанції надавалася копія реєстраційного посвідчення Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації про те, що Позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1. Вказана адреса зазначалась в заяві про призначення пенсії як місце фактичного перебування Позивача в Україні.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення.

Положення ст. 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією (995_004) , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, Позивач, проживаючи в США, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, оскільки Конституція України (254к/96-ВР) та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на подання заяви про призначення пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у разі, якщо до заяви додані не всі документи, орган, що призначає пенсію, повинен письмово повідомити особу, яка подала відповідну заяву, про те, які саме документи необхідно подати додатково. Про це в заяві робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідачем не дотримано вимог вказаного положення та безпідставно відмовлено у прийомі заяви про призначення пенсії.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Відповідача 1 щодо відмови у прийомі від представника ОСОБА_4 заяви про призначення пенсії Позивачу у зв»язку з досягненням пенсійного віку, зобовязання Відповідача 1 здійснити прийом від представника ОСОБА_4 заяви про призначення пенсії Позивачу та розглянути питання про призначення пенсії у встановленому законодавством порядку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки на даний час рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії Позивачу не приймалося, підстави стверджувати, що діями Відповідачів порушене право Позивача, відсутні а тому позовні вимоги щодо зобов»язання Відповідача 1 призначити пенсію у зв»язку з досягненням пенсійного віку, виплатити заборгованість, що виникла у зв»язку з відмовою у призначенні пенсії Позивачу є безпідставними, а рішення суду про відмову у задоволенні цих позовних вимог - обґрунтованим та вірним.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги щодо визнання протиправним рішення Відповідача 1, викладеного в листі №455/05/А-6 від 04.05.2011 року, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, однак вказаний лист є відповіддю на звернення представника Позивача та не свідчить про прийняття будь-якого рішення стосовно прав Позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.