Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012

у справі № 1570/3873/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК-Україна"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК-Україна" звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 14.06.2012 № 0000572230, № 0000582230, № 0000801704, від 11.06.2012 № 0000612270.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "СТК-Україна" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, складено акт № 2174/22-3/34599502 від 30.05.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 139.1.9 п. 139.1, п. 138.2 ст. 138 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 893 376 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року на 423 056 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 1 893 376 грн., ІІ - IV квартали 2011 року - 1 893 376 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 646 413 грн., у т.ч. по періодах: травень 2011 року на суму 367 875 грн., липень 2011 року на суму 484 405 грн., серпень 2011 року на суму 320 279 грн., вересень 2011 року на суму 473 854 грн.; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, ст. 167, ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 28 273,34 грн.; п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (z0040-05) , а саме: подання авансових звітів до бухгалтерії підприємства без подання оригіналів підтверджуючих платіжних документів на суму 839,34 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000572230 від 14.06.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 грн. основного платежу;

- № 0000582230 від 14.06.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 966 049 грн., в т.ч.: 1 646 413 грн. основного платежу та 319 636 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000801704 від 14.06.2012 про визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341,67 грн., в т.ч.: 28 273,34 грн. основного платежу та 7 068,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- № 0000612270 від 11.06.2012 про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 839,34 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 07.07.2011 між ТОВ "ТАВЕРС" (постачальник) та ТОВ "СТК-Україна" (покупець) укладено договір № 02/07/2011, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

01.07.2011 між ТОВ "Тала-Груп" (постачальник) та ТОВ "СТК-Україна" (покупець) укладений договір поставки №01/07/2011, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

04.05.2011 між ТОВ "Тіал Альянс" (постачальник) та ТОВ "СТК-Україна" (покупець) укладений договір постачання № 01/05/2011, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений термін, у власність покупця товар згідно Специфікацій та/або видаткових накладних, що є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в порядку і на умовах, передбачених у даному договорі.

Факт виконання вказаних договір судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: журналами-ордерами, відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 рік, видатковими та податковими накладними.

Придбана у зазначених контрагентів продукція в подальшому ТОВ "СТК-Україна" була реалізована замовникам (покупцям): ПП "Таврия І", "Епіцентр К", ТОВ "Комфі Трейд", ЗАТ "Нова Лінія", ТОВ "Чистий Дом Крим", що підтверджується відповідними договорами поставки № 155 від 01.01.2011, № 3702/30/10, № СТК241 від 24.01.2011, № 753/070524Р від 24.05.2007, № 1-11 від 01.01.2011, видатковими накладними, транспортними накладними, довіреностями.

Донараховуючи грошові зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з відсутності реального здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами: ТОВ "ТАВЕРС", ТОВ "Тала-Груп", ТОВ "Тіал Альянс" у спірному періоді; віднесенням до складу валових витрат суми витрат на відрядження працівників підприємства до Китаю при відсутності документального підтвердження про сумісну зовнішньоекономічну діяльність ТОВ "СТК-Україна" з КНР за період з 01.04 по 31.12.2011.

Як встановлено матеріалами справи, в наказі про відрядження № 9-К від 19.05.2010 зазначено, що, в зв'язку із виробничою необхідністю генеральний директор ОСОБА_3 разом із начальником відділу маркетингу ОСОБА_4 відправляються у відрядження до м. Гуанчжоу, Китайської Народної Республіки з метою відвідування виставки освітлення в м. Гуанчжоу з 09.06 по 12.06.2010 для вивчення новинок енергозберігаючих ламп та іншої продукції, тенденції розвитку енергозберігаючих технологій, проведення переговорів з можливими постачальниками з метою підписання контрактів на поставку продукції.

На виконання вказаного наказу були складені: звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; видаткова накладна № 0001 від 24.05.2010 (авіаквитки), в якій постачальником зазначається ПП "Аміго-Тур", одержувачем - ТОВ "СТК-Україна"; акт № 01-10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2010 за бронювання ПП "Аміго-Тур" для ТОВ "СТК-Україна" 2 номерів в готелі м. Гуанчжоу (Китай), консульський збір та медичні страховки; договори комплексного страхування подорожуючих за кордоном; проїзні документи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються: витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату продукції та витрат на відрядження були у позивача в наявності та надані для перевірки.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зазначенні положення вказаного Закону кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з п. п. 138.1, 138.2 ст. 138 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абз. 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

За встановлення в судовому порядку підтвердження позивачем витрат віднесених до валових витрат в спірному періоді на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 1 893 376 грн. є безпідставним.

Донараховуючи грошові зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган виходив з нікчемності, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "ТАВЕРС", ТОВ "Тала-Груп", ТОВ "Тіал Альянс".

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній податковими накладними, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Донараховуючи грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно видано грошові кошти працівникам підприємства на відрядження до Китаю, тому як відсутні документи, які підтверджують сумісну зовнішньоекономічну діяльність ТОВ "СТК-Україна" з Китайською Народною Республікою, а саме: ОСОБА_4 (авансовий звіт № 0000023 від 15.06.2010) на суму 16 344,37 грн., ОСОБА_3 (авансовий звіт № 0000024 від 15.06.2010) на суму 16 344,37 грн., ОСОБА_3 (авансовий звіт № 0000042 від 08.11.2010) на суму 31 393,42 грн., ОСОБА_4 (авансовий звіт № 0000043 від 10.11.2010) на суму 31 393,42 грн., ОСОБА_4 (авансовий звіт № 0000011 від 01.11.2011) на суму 33 771 грн., ОСОБА_3 (авансовий звіт № 0000012 від 01.11.2011) на суму 50 511,45 грн., в зв'язку з чим не утримано та не перераховано до бюджету податку в розмірі 28 273,34 грн.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

В судовому порядку встановлено, що кошти отримані працівниками позивача (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) призначені для відрядження до Китайської Народної Республіки були використані за призначенням, що підтверджується встановленими судами матеріалами справи.

Також судами попередніх інстанцій встановлено відсутність при поданні авансових звітів до бухгалтерії підприємства порушень позивачем п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (z0040-05) .

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .