Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у адміністративній справі за позовом Полтавського районного центру зайнятості Полтавської області до ОСОБА_2,

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

У жовтні 2008 року Полтавський районний центр зайнятості Полтавської області (далі - Центр зайнятості) звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 21.04.2006 року до 31.12.2006 року, у розмірі 3 357,04 грн.

25 липня 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю, у розмірі 3 357,04 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що 31.03.2008 року Центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку в Центрі зайнятості 21.04.2006 року отримала 3 групу інвалідності, у зв'язку з чим не мала права отримувати кошти по безробіттю. Допомога по безробіттю, у розмірі 3 357,04 грн., виплачувалась ОСОБА_2 безпідставно.

ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.04.2006 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Центру зайнятості щодо надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) в якій зазначала, що пенсію не отримує.

10 квітня 2006 року ОСОБА_2 наданий статус безробітної та призначена відповідна допомога.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 31 цього Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 125/116 від 11.03.2008 року (z0255-08) ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 за період з 21.04.2006 року до 31.12.2006 року отримала допомогу по безробіттю, у розмірі 3 357,04 грн.

За результатами перевірки додержання вимог Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) Центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на його обліку 21.04.2006 року отримала 3 групу інвалідності.

31 березня 2008 року Центром зайнятості виданий наказ щодо припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у зв'язку з отриманням нею права на пенсію відповідно до підпункту 7 пункту 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", знята з обліку Центру зайнятості.

ОСОБА_2 не повідомляла Центр зайнятості про призначення їй пенсії по інвалідності.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з неї з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 зобов'язана повернути Центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.