Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Конюшка К.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до МВС України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - УМВС України у Рівненській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до МВС України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - УМВС України у Рівненській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що перебуваючи на посаді начальника оперативного відділу - начальника чергової частини УМВС України в Рівненській області, відповідно до ордеру № 6777 від 27 листопада 2007 року він отримав службову квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї з чотирьох осіб.

16 вересня 2010 року він звернувся до УМВС України в Рівненській області із заявою в якій просив вирішити питання про виключення квартири АДРЕСА_1 із розряду службових та надати дозвіл на приватизацію, де протокольним рішенням комісії УМВС було вирішено порушити клопотати перед МВС про виключення зазначеного житла з розряду службових.

Однак, МВС України не надало погодження щодо виключення зазначеної квартири з числа службових, мотивуючи це необхідністю збереження фонду службового житла структурних підрозділів МВС.

Позивач просив зобов'язати відповідача переглянути прийняте рішення про відмову у виключенні квартири АДРЕСА_1 з розряду службових у зв'язку з минуванням потреби в її використанні як службової квартири.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 121 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації….

Статтею 123 Житлового Кодексу України визначено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами.

Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37 (37-88-п) жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

В системі органів внутрішніх справ порядок надання службових житлових приміщень та користування ними регламентовано Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженим Наказом МВС України 10.09.2004 N 1039 (z1255-04) .

Даним Положенням врегульовано порядок включення і виключення житлових приміщень з числа службових.

Згідно п.1.4 Положення № 1039 (z1255-04) визначено, що жиле приміщення включається до числа службових за рішенням органу місцевого самоврядування за місцем знаходження приміщення на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України за наявності на це дозволу МВС України.

Пунктом 1.7 Положення № 1039 (z1255-04) передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам за собою факт проживання в службових жилих приміщеннях громадян - колишніх працівників, які звільнені зі служби, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України, рішенням органу місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на офіцерських посадах в органах внутрішніх справ України з лютого 1995 року.

27 листопада 2007 року перебуваючи на посаді начальника оперативного відділу - начальника чергової частини УМВС України в Рівненській області, відповідно до ордеру № 6777 від 27 листопада 2007 року отримав службову квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї 4 особи.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач та члени його сім'ї знаходяться на квартирній черзі УМВС України в Рівненській області з 01 грудня 2003 року у загальному (№234) та першочерговому (№34) списку на отримання житла.

18 червня 2010 року згідно наказу начальника УМВС України у Рівненській області № 95 о\с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі статті 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС у відставку (за віком).

ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Рівненській області із заявою в якій просив вирішити питання про виключення квартири АДРЕСА_1 із розряду службових та надати дозвіл на приватизацію.

Протокольним рішенням комісії УМВС було вирішено порушити клопотати перед МВС про виключення зазначеного житла з розряду службових.

Однак МВС України не надало погодження щодо виключення зазначеної квартири з числа службових, мотивуючи це необхідністю збереження фонду службового житла структурних підрозділів МВС, що підтверджується листом № 9852/ск від 25 червня 2012 року, оскільки у відповідачів не відпала потреба у використанні службових приміщень.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає на те, що було порушено процедури прийняття рішення МВС України, яким не надано погодження щодо виключення зазначеної квартири з числа службових.

Однак колегія суддів не може прийняти такі твердження позивача, оскільки у позовній заяві позивач на ставив питання про скасування прийнятого відповідачем рішення та не порушував питання щодо порушення процедури прийняття такого рішення, позивач просив зобов'язати відповідача переглянути прийняте рішення про відмову у виключенні квартири АДРЕСА_1 з розряду службових у зв'язку з минуванням потреби в її використанні як службової квартири.

Крім того, з аналізу вищезазначених норм, вбачається, що виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України, рішенням органу місцевого самоврядування.

Отже, МВС України лише погоджує таке клопотання, а рішення приймається виключно органом місцевого самоврядування.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення МВС України про відмову у наданні дозволу (погодженні) на виключення квартири позивача з числа службових, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для зобов'язання відповідача його переглянути відсутні.

Житомирський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.