Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Конюшка К.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Магарач" до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, за участі третьої особи: Відділення Фонду загальнообов'язкового Державного соціального страхування України у місті Севастополі про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Якубова Ігоря Сергійовича - представника Дочірнього підприємства "Магарач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року,

У січні 2013 року Дочірнє підприємство "Магарач" (далі по тексту - ДП "Магарач") звернулось до суду з позовом до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, за участі третьої особи: Відділення Фонду загальнообов'язкового Державного соціального страхування України у місті Севастополі про визнання протиправним та скасування припису.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості 29 жовтня 2012 року проведено перевірку ДП "Магарач" з питань дотримання законодавства про зайнятість населення.

Перевіркою встановлені порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме використання праці іноземця ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості в період з 01 серпня 2000 року до 11 липня 2012 року, використання праці іноземця ОСОБА_3 без дозволу державної служби зайнятості в період з 04 листопада 2011 року до 28 грудня 2011 року.

За наслідками встановлених порушень Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості (далі - Інспекцією СМЦЗ) внесено припис від 29 жовтня 2012 року № 75, що містить вимоги про сплату у місячний термін штрафних санкцій за використання праці іноземців: Громадян Республіки Естонія ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 20 550 гривень.

Позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій за використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості, оскільки громадяни Республіки Естонія ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту їх вступу у трудові взаємовідносини із ДП "Магарач" вже мешкали на території України, працювали на державному підприємстві, мали відповідні дозволи на працевлаштування, на час проведення перевірки позивач також мав дозволи на їх працевлаштування. До ДП "Магарач" застосовані адміністративно-господарські санкції, строк застосування яких пропущений.

А тому просив, визнати протиправним та скасувати припис № 75 від 29 жовтня 2012 року, прийнятий на підставі акту перевірки додержання законодавства про зайнятість населення № 123 від 29 жовтня 2012 року, в частині накладення на дочірнє підприємство "Магарач" штрафних санкцій за використання праці іноземців в сумі 20550 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 березня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі Якубов І.С. - представник ДП "Магарач", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Севастопольський міський центр зайнятості у запереченнях зазначає про необґрунтованість поданої касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Частиною першою статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Правовий статус інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення визначений Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 (47-91-п) року.

Згідно з пунктом 1, 2 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року (47-91-п) Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості.

Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про зайнятість населення" (5067-17) , цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.

У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може створюватися структурний підрозділ інспекції обласного центру зайнятості. В інших містах, а також у районах вводиться посада інспектора інспекції обласного центру зайнятості.

Пунктом 5 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року (47-91-п) передбачено, що основними завданнями інспекції є:

- здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість;

- забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до п. "а" п.7 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року (47-91-п) Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо:

- працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту;

- організації оплачуваних громадських робіт;

- забезпечення особливих гарантій працівників, вивільнюваних у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників;

- подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.

Пунктом 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009 року № 322 (322-2009-п) (далі - Порядок № 322) передбачено, що дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має заборгованості перед ним.

Тобто, дозвіл на працевлаштування іноземця видається конкретному роботодавцю на конкретне робоче місце або певну посаду центром зайнятості за місцем реєстрації роботодавця.

Згідно п. "г". п.8 Положення, Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дочірнє підприємство "Магарач" зареєстроване 29 березня 2000 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, за № 13391200000000737, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та статутом підприємства.

Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості 29 жовтня 2012 року проведено перевірку дочірнього підприємства "Магарач" з питань дотримання законодавства про зайнятість населення.

За результатами перевірки складений акт № 123 від 29 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме використання праці іноземця ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості в період з 01 серпня 2000 року до 11 липня 2012 року (отримання дозволу ДП "Магарач" на працевлаштування громадянина Естонії ОСОБА_2), використання праці іноземця ОСОБА_3 без дозволу державної служби зайнятості в період з 04 листопада 2011 року до 28 грудня 2011 року (отримання посвідки на постійне проживання 29 грудня 2011 року).

За наслідками встановлених порушень Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості внесено припис № 75 від 29 жовтня 2012 року, що містить вимоги про сплату у місячний термін штрафних санкцій за використання праці іноземців: Громадян Республіки Естонія ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 20 550 гривень.

Наказом ДП "Магарач" № 1, засвідченим директором Довгань О.О., про призначення заступником директора ОСОБА_2 з 01 серпня 2000 року, підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_2 у ДП "Магарач" саме з 01 серпня 2000 року.

Наказом ДП "Магарач" № 18/11-К, засвідченим директором Максимовим В.И., про переведення на постійну роботу заступника директора ОСОБА_2 з 04 листопада 2011 року.

Іншим наказом позивача № 1 від 01 січня 2011 року про затвердження штатного розкладу ДП "Магарач" встановлено, що з 01 січня 2011 року, функції заступника директора виконує ОСОБА_2. та зазначено, що всі робітники працюють за сумісництвом.

Проте дозвіл на працевлаштування ОСОБА_2 на посаді заступника директора був виданий ДП "Магарач" наказом СМЦЗ № 158 лише 11 липня 2012 року.

Таким чином, в період з 01 серпня 2000 року - дата прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 11 липня 2012 р. - дата отримання дозволу ДП "Магарач", праця іноземця - громадянина Естонії ОСОБА_2 неправомірно використовувалась ДП "Магарач" без дозволу Севастопольського міського центру зайнятості тому, що наявність у ДП "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" дозволів на працевлаштування ОСОБА_2, виданих центром зайнятості АРК 24 жовтня 2006 року за № 1507 та 03 листопада 2009 року за № 3148, не дають ДП "Магарач" права одночасно використовувати працю ОСОБА_2 на своєму підприємстві.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 322 (322-2009-п) , роботодавці мають право на використання праці іноземців, які постійно проживають в Україні, та інших іноземців у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, без оформлення дозволу на використання праці іноземця.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04 лютого 1994 р. № 3929-XII (далі - Закон № 3929-XII (3929-12) ), іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Статтею першою Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-III (2491-14) в редакції, що діяла до 20 листопада 2012 року передбачено, що документом підтверджуючим право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні є посвідка на постійне проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, посвідка на постійне проживання отримана іноземцем громадянином Естонії ОСОБА_3 лише 29 грудня 2011 року.

Тобто, з 04 листопада 2011 року дати прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 29 грудня 2011 року праця ОСОБА_3 повинна була використовуватися ДП "Магарач" лише з дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 322, дозвіл на використання праці іноземця є підставою для отримання іноземцем візи відповідного типу, реєстрації місця тимчасового проживання в Україні та оформлення посвідки на тимчасове проживання на строк дії дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, лише 18 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримана посвідка на тимчасове проживання в зв'язку з отриманням ДП "Магарач" від Севастопольського міського центру зайнятості дозволу на працевлаштування ОСОБА_2

Проте, громадяни Естонії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при прийнятті на роботу в ДП "Магарач" посвідок, що засвідчують їх постійне, або тимчасове проживання в Україні не мали.

Отже, з наведеного вбачається, що громадяни Естонії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до працевлаштування у відповідача мешкали на території України але без відповідних посвідок на постійне або тимчасове проживання в Україні, знаходилися у трудових відносинах з іншою юридичної особою Державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" та мали відповідні дозволи на працевлаштування в Україні саме на цьому підприємстві.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач також посилається на частину першу статті 250 Господарського кодексу України, а саме застосування до встановлених відповідачем порушень, строку застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання та надання штрафу, встановленого частиною четвертою статті 8 Закону № 803-ХІІ, статусу адміністративно - господарської санкції, з приводу чого колегія суддів зазначається наступне.

Правовідносини, що виникають між працедавцем і найнятим робітником, регулюються законодавством України у сфері праці і зайнятості, у тому числі Кодексом законів про працю України (322-08) і Законом України "Про зайнятість населення" (5067-17) , і не підпадають під регулювання нормативно-правових актів України, що регламентують питання здійснення господарської діяльності

Крім того, дія Закону України від 05.04.07 № 877-V (877-16) "Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідно до статті 2 поширюється тільки на стосунки, пов'язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення не здійснюють заходу державного нагляду (контролю) у сфері здійснення підприємствами, установами, організаціями, іншими суб'єктами господарської діяльності.

Контрольні заходи, які відповідно до певних повноважень здійснюються інспекціями державної служби зайнятості, стосуються виключно питань дотримання підприємствами, установами, організаціями і іншими працедавцями вимог законодавства у сфері зайнятості населення, встановлених Законом України "Про зайнятість населення" (5067-17) , тобто дотримання працедавцями законних прав, інтересів і гарантій громадян і держави у сфері зайнятості.

Зазначена позиція також викладена у Листі Державного центру зайнятості від 16 серпня 2012 року № ДЦ-09-4005/0/6-12 "Щодо виконання законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями та порядку оформлення дозволу на працевлаштування іноземця".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені статтею 250 ГК України не розповсюджують свою дію на штрафні (економічні) санкції застосовані Інспекцією за порушення, встановлені Законом України "Про зайнятість населення" (5067-17) , оскільки штрафи накладені відповідачем є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного припису діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги є необґрунтованими, та підстави для їх задоволення відсутні.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Якубова Ігоря Сергійовича - представника Дочірнього підприємства "Магарач" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.