816/4278/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток підприємств - 05.02.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року

у справі № 816/4278/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ВАТ "Біланівський ГЗК")

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Біланівський ГЗК" звернулось у липні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 року № 0002212202/81 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 803 886,00 гривень та № 0002212202/763 про збільшення суми грошового зобов'язання на 502 401,00 гривня та нарахування штрафних санкцій на суму 125 600,00 гривень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що згідно наказу № 2014 від 29.08.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 2999/22.2-12/36601298 від 05.04.2013 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Біланівський ГЗК": пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. п. 146.4, 146.5, 146.6 ст. 146 Податкового кодексу України (далі - ПК україни (2755-17) ), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 502 401,00 гривня, у тому числі по періодах за 2010 рік - 23 754,00 гривні, за 2012 рік - 478 647,00 гривень; пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства"; п.п.139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. п. 146.4, 146.5, 146.6 ст. 146 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2011 рік в сумі 1 430 033,00 гривні, за 2012 рік в сумі 5 373 853,00 гривні.

Позивач, не погодившись з актом позапланової виїзної перевірки від 30.08.2012 року № 3353/15-507/36601298, подав заперечення № 1283/09/12 від 11.09.2012 року.

Листом Кременчуцької ОДПІ № 27759/10/15 від 18.09.2012 року заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акту без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0002242202/81, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 803 886,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0002212202/763, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на 502 401,00 гривня та застосовано штрафні санкції в розмірі 125 600,00 гривень.

За наслідками звернення ТОВ "Біланівський ГЗК" в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.11.2011 року між ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Цепелін Інтернешнл АГ" укладено контракт купівлі-продажу № МС0028, за умовами якого ТОВ "Біланівський ГЗК" придбало один гідравлічний екскаватор з прямою лопатою модель 6060АС FS 2012 за ціною 7 500 000,00 Євро, на умовах DDU Комсомольськ, Полтавська область.

Згідно договору купівлі-продажу обладнання № UA55LB-12SPA-FBM від 07.08.2010 року ТОВ "Біланівський ГЗК" здійснило продаж на адресу ТОВ "КатерпілларФайненшл Україна" обладнання (гідравлічний кар'єрний екскаватор "Caterpillar" модель 6060АС FS 2012 року випуску, серійний номер 340136).

07.08.2012 року ТОВ "Біланівський ГЗК" укладено договір зворотного фінансового лізингу № UA55LB-12-02, за умовами якого ТОВ "КатерпілларФайненшл Україна" (Лізингодавець) зобов'язується придбати у ТОВ "Біланівський ГЗК" (Лізингоотримувача), який одночасно виступає продавцем за Договором купівлі-продажу обладнання, у власність предмет лізингу (гідравлічний кар'єрний екскаватор "Caterpillar" модель 6060AS FS, 2012 року випуску, серійний номер 340136) і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

На підставі договору оренди майна № 75/1 від 10.08.2012 року ТОВ "Біланівський ГЗК" передано в оренду ТОВ "Єрестівський ГЗК" майно - гідравлічний кар'єрний екскаватор "Caterpillar" 6060 AC FS.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності віднесення позивачем до складу витрат суму процентів, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу та з правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності його фінансово-господарської діяльності, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені на підставі не повно та не всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи, з огляду на наступне.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Також, судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на збитковість діяльності позивача та нікчемність здійснених правочинів між позивачем та його контрагентами та на те, що у перевіряємому періоді ТОВ "Біланівський ГЗК" не здійснювало основної діяльності - добування залізної руди, а лише проводило роботи по введенню в експлуатацію.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність, доцільність та економічну вигоду здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо поставки товарів, зокрема, наявності технічних можливостей; транспортування товару; питання щодо фактичної оплати поставленого товару в ціні його придбання, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами обох інстанцій не досліджено питання щодо формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2011-2012 роках у відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Податкового кодексу України (2755-17) .

Дослідження даних обставин необхідне для правильного застосування норм матеріального права і, відповідно, прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до приписів статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі № 816/4278/13-а - скасувати.