804/6997/13-а Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та податку на додану вартість - 05.02.2014 Прийняття

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової інспекції її правонаступником Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 13.05.13 року № 0000572220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 903 960,00 гривень, № 0000562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 371 798,25 гривень та № 0000582220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 505 654,00 гривні, прийняті на підставі акту перевірки від 22.04.2013 року № 533/222/35601339.

Акт перевірки складений відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, проведеної службовими особами відповідача на підставі направлень від 04.03.2013 року № 328/222, від 13.03.2013 року № 405/222, від 13.03.2013 року № 407/153, від 27.03.2013 року № 479/222, від 13.03.2013 року № 408/172, виданих відповідачем, керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу україни (далі - ПК України (2755-17) ), на виконання вимог абз. 1, 2, 4 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 ПК України, та відповідно до наказу від 21.02.2013 року № 295 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Юністіл" (код ЄДРПОУ 35601339)".

За висновками акту перевірки встановлено допущення позивачем таких порушень: п. 135.2 ст. 135, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 ПК України, у результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 45 903 960,00 гривень за звітний (податковий) період - рік 2012; занижений податку на прибуток у загальній сумі 280 314,00 гривень, у тому числі: ІV квартал 2011 року - 70 804,00 гривні; ІІ квартал 2012 року - 333 887,00 гривень; ІІІ квартал 2012 року - (-) 156 427,00 гривень; ІV квартал 2012 року - 32 050,00 гривень; грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, у результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 2 505 654,00 гривні за грудень 2012 року.

Наведені висновки зроблені відповідачем на підставі таких доводів:

- собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на 21 091 096,00 гривень за декларацією за 2011 рік та на 13 858 649,00 гривень за декларацією за 2012 рік. У зв'язку з простоєм підприємства (відсутній випуск продукції), нерозподілені загальновиробничі витрати відносилися на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Результатом діяльності позивача за період II-IV квартал 2011 року є отримання збиткового фінансового результату у загальній сумі 35 819 626,00 гривень. Включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є, на думку відповідача, неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну "господарська діяльність". Отже, за позицією податкового органу, ТОВ "Юністіл" занижено показник по рядку 02 Декларації у загальній сумі 34 949 745,00 гривень, у тому числі: IV квартал 2011 року - 21 091 096,00 гривень, 2012 рік - 13 858 649,00 гривень;

- платником податків - позивачем завищені показники "Адміністративних витрат" за І квартал 2012 року - 1 050 551,00 гривня, адже у січні 2012 року ТОВ "Юністіл" самостійно здійснено коригування кредитового сальдо по бух. рах. 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" шляхом виправного бухгалтерського запису: Дт 632 Кт92 1 050 550,51 гривень, а в податковому обліку зазначене коригування не знайшло свого відображення. Включення зазначених витрат до складу валових витрат підприємства у IV кварталі 2010 року підтверджено актом перевірки № 283/232/35601339 від 27.02.2012 року;

- платником податків - позивачем перевищені витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, над доходами за 2011 рік - 1 221 034,00 гривні - IV квартал 2011 року - бух. рахункам 92, 93 (Адміністративні витрати та витрати на збут), у тому числі адміністративні витрати - 1 153 546,00 гривень, витрати на збут - 67 488,00 гривень, а також перевищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, над доходами за 2012 рік - 5 566 187,00 гривень - бух. рахункам 92, 93 (Адміністративні витрати та витрати на збут), у тому числі: адміністративні витрати - 4 383 988,00 гривень, витрати на збут - 1 182 199,00 гривень. Так, у періоді з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ "Юністіл" здійснювало господарську діяльність на підставі укладеного договору переробки давальницької сировини № 1 від 08.09.2011 року. На виконання укладеного договору ТОВ "Юністіл" здійснювало господарську діяльність, пов'язану з переробкою отриманої від ТОВ "Юнайтед Стадз Компані" давальницької сировини лише у березні-травні 2012 року. У зв'язку з відсутністю сировини (холодно-катаної сталі), в інших календарних місяцях перевіряємого періоду лінія гарячого оцинкування знаходилася у стані простою (відсутність виробничого процесу). При цьому, витрати підприємства, пов'язані з утриманням виробничих потужностей, адміністративні витрати, витрати на збут (заробітна плата та нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування, послуги оренди виробничих потужностей, адміністративних та складських споруд, придбання електричної енергії тощо) відображені підприємством в податковій Декларації з податку на прибуток;

- ТОВ "Юністіл" безпідставно занижено дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за IV квартал 2011 року на 179 920,00 гривень, що виявлено при співставленні даних бухгалтерського обліку, первинних документів та даних податкової звітності;

- ТОВ "Юністіл" завищені показник по рядку 06.4 (06.3) Декларації "Фінансові витрати" на загальну суму 29 384 596,00 гривень, у тому числі: IV квартал 2011 року - 11 339 210,00 гривень, 2012 рік - 18 045 386,00 гривень, до яких віднесені відсотки, нараховані (сплачені) по валютному кредитному договору для придбання основних засобів за 2011 рік - 11 339 210,00 гривень та за 2012 рік - 18 045 386,00 гривень, кошти за яким направлені на придбання безперебійної лінії гарячого цинкування від південнокорейської компанії Dongbu Machinary Co., LTD (імпортний контракт № А1 від 14.08.2008 року), використання якого не призвело до отримання доходу. На думку податкового органу, включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну "господарська діяльність";

- платником податків - позивачем завищено показник по рядку 06.5 Декларації "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік" за 2012 рік у загальній сумі 8 380 855,00 гривень;

- ТОВ "Юністіл" сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації готової продукції та реалізації робіт (послуг) за ціною нижче собівартості готової продукції та виконаних робіт (послуг), адже останнім, як зазначено вище, занижений дохід, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у періоді з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року за рахунок реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). ТОВ "Юністіл" самостійно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) лише в частині матеріальної складової.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Щодо правомірності зменшення відповідачем позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 903 960,00 гривень та, як наслідок збільшення останньому грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 280 314,00 гривень, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія скуддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (п.п. 135.4.1).

За правилами п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході перевірки позивача встановлено, що доходи за 2011 рік та 2012 рік визначались позивачем в розмірі договірної (контрактної) вартості за датою переходу права власності на підставі первинних документів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судками попередніх інстанцій про помилковість твердження відповідача, що з огляду на збитковість операцій позивача протягом певного періоду, відповідні первинні документи не мають прийматись уваги, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення такої господарської діяльності, яка направлена на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, оскільки така позиція податкового органу не відповідає приписам діючого законодастваЮ а саме законодавцем не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції. Конкретна господарська операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що положеннями податкового законодавства не визначено обов'язку платника податку збільшувати в податковій звітності за звітний період показники доходу від реалізації товарів до рівня показників собівартості придбаних та реалізованих товарі за такий період. За приписами ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 згаданого Закону).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем в даному випадку правильно визначено базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) ціни товару.

Щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 45 603 223,00 гривні, з яких амортизаційні витрати завищені на 6 588 085,00 гривень, витрати на збут на 1 249 687,00 гривень, фінансові витрати на 29 384 596,00 гривень, від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду на 8 380 855,00 гривень, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

За правилами п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (п.п. 138.10.2), витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг(п.п. 138.10.3), фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (п.п. 138.10.5).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні суми витрат визначені позивачем на підставі даних належним чином складених за результатами господарської діяльності позивача первинних документів, які були дослідженні відповідачем в ході проведення перевірки та зауважень до яких податковим органом не заявлено, але які не визнаються останнім такими, на підставі яких, може формуватись податкова звітність лише тому, що у відповідних звітних періодах позивачем не був отриманий дохід від такої господарської діяльності, яка має характер збитковості, тобто, на думку відповідача фактичного здійснення господарської операції не відбулось.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не заперечується, що у період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року позивач здійснював господарську діяльність на підставі укладеного договору переробки давальницької сировини № 1 від 08.09.2011 року, за яким ТОВ "Юнайтед Стадз Компані" (ТОВ "Юністад") є замовником, а ТОВ "Юністіл" виконавцем, який зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, з використанням наданої Замовником сировини (давальницької сировини), виконувати роботи по її переробці - оцинкуванню у відповідності з технологічною схемою та технологічною інструкцією (додатки до договору № 1,1.1), а також надавати Замовнику послуги, передбачені Договором, а Замовник зобов'язується прийняти результати робот по переробці давальницької сировини (металопродукцію) та надані послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, передбачених договором. На виконання укладеного договору позивач здійснював господарську діяльність, пов'язану з переробкою отриманої від ТОВ "Юнайтед Стадз Компані" давальницької сировини у березні-травні 2012 року, але в інших календарних місяцях перевіряємого періоду лінія гарячого оцинкування знаходилася у стані простою, у зв'язку з відсутністю сировини.

Суди попередніх інстанцій з цього приводу правильно зазначили, що аналіз положень ПК України (2755-17) , які врегульовують порядок визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не дає підстави для висновку, що до витрат платника податку не включаються витрати, пов'язані з утриманням виробничих потужностей, адміністративні витрати, витрати на збут (заробітна плата та нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування, послуги оренди виробничих потужностей, аміністративних та складських споруд, придбання електричної енергії тощо), якщо у певних звітних періодах дохід платником податку не отримувався, ознак непов'язаності таких витрат з провадженням позивачем господарської діяльності, наведених в п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, сформовані ним на підставі первинних документі спірні суми витрат не містять.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, що у 2012 році позивач отримав дохід від реалізації продукції в сумі 11 017 тис. грн., що вказує на провадження позивачем господарської діяльності, такої діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відтак, віднесення позивачем відсотків, нарахованих (сплачених) по валютному Кредитному договору від 13.08.2008 року № СЯ 08-435/29-1, укладеному з ЗАТ "ОТП Банк" за цільовим використанням (з урахуванням змін до договору № 5 від 21.09.2010 року) поповнення обігових коштів, у тому числі на купівлю холоднокатаного сталевого листа та інших компонентів для здійснення операційної діяльності, оплату послуг, пов'язаних з основною діяльністю та інших операційних витрат, на "фінансові витрати" за 2011-2012 роки всього на суму 29 384 596,00 гривень, також узгоджується з положеннями ПК України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правильно не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що операція з придбання позивачем безперебійної лінії гарячого цинкування від південнокорейської компанії Dongbu Machinary Co., LTD за імпортним контрактом № А1 від 14.08.2008 року спрямована винятково на зменшення бази оподаткування, та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньо ділової (господарської) мети, оскільки економічна доцільність одержання позивачем кредитних коштів та спрямування їх на виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами, строк виконання яких настав, тобто з метою зменшення власної кредиторської заборгованості, може бути зроблена лише за наслідками проведення експертного дослідження щодо з'ясування понесених позивачем витрат у зв'язку з виконанням названих операцій та одержаних ним економічних та інших вигод, у тому числі і в майбутньому. Податковим органом відповідних висновків експертного дослідження в обґрунтування своєї позиції не надано.

Щодо зняття відповідачем з витрат 2012 року суми 1 050 551,00 гривня у зв'язку з тим, що вказана сума знята у 1 кварталі 2012 року за актом попередньої перевірки № 283/232/35601339 від 27.02.2012 року, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що факт завищення позивачем витрат, сплачених нерезиденту ТОВ "Юністад" у вигляді заробітної плати в розмірі 1 050 551,00 гривня та непідтверджених документально, вже був встановлений податковим органом, у зв'язку з чим останнім було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000282301 від 15.03.2012 року, а позивачем зроблено відповідне коригування у бухгалтерському обліку та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 296 208,00 гривень, яка включає в себе в тому числі і 1 050 551,00 гривня. Отже, податковий орган повторно зазначив в акті перевірки про завищення позивачем адміністративних витрат за І квартал 2012 року в сумі 1 050 551,00 гривня, що не відповідає вимогам ПК України (2755-17) .

Судами вірно відмічено, що при оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (z0034-11) (далі - Порядок № 984).

Згідно з пунктами 4, 5, 6 розділу І Порядку № 984 (z0034-11) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку № 984 (z0034-11) ).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що в порушення наведених положень відповідач, зазначивши на стор.29-30 акту про завищення позивачем від'ємного значення у ІІ-ІV кварталі 2011 року на суму 8 380 855,00 гривень та порушення п. 150.1 ст. 150 з урахуванням п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України (2755-17) , не навів об'єктивно та в повній мірі таке порушення з посиланням на первинні документи та докази, що підтверджують наявність його факту, не зауважив, за результатами якої саме господарської діяльності позивачем завищені показники від'ємного значення, які сааме документи, що були підставою для вчинення запису у податковому та бухгалтерському обліку, не містять обов'язкових реквізитів первинного документу.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність твердження податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в розмірі 8 380 855,00 гривень.

Щодо зменшення відповідачем позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 505 654,00 гривні. у зв'язку із заниженням платником податкових зобов'язань на зазначену суму, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не спростовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання від реалізації товарів (робіт, послуг) по податковим накладним, які були досліджені відповідачем в ході проведення перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи. Факт поставки товарів (послуг) за цими податковими накладними відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що визначений позивачем розмір податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період узгоджується з наведеними вимогами ПК України (2755-17) стосовно порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, що податковим законодавством не визначений обов'язок платника податку збільшувати базу оподаткування та, як наслідок, податкові зобов'язання з ПДВ в разі перевищення собівартості товарів над ціною їх реалізації.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0000582220, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 505 654,00 гривні.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.