2а-7689/11/2670 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо встановлення заниження податку на додану вартість та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість - 23.05.2012 Прийняття

за участю представників позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамбурс-Трайгон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 р. позовні вимоги було задоволено частково.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, щодо встановлення заниження податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 260686, 00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість у розмірі 1617647, 00 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірним та підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Рамбурс -Трайгон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.01.2011р. № 92/23-02/35047583 (далі також Акт планової перевірки), в якому встановлено, що позивач в порушення діючих на той час норм п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, занизив податок на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 2б0 686,00 грн. та завищив суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року - у розмірі 781499,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 481958,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 164 190,00 грн. та за лютий 2010 року - у розмірі 190 00,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками Акта планової перевірки, подав заперечення від 26 січня 2010 року № 9 у порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 гл.8 розд. ІІ Податкового Кодексу України.

За наслідками розгляду заперечень, відповідачем було надано відповідь від 02.02.2011 р. № 776/10/23-225, якою призначено провести позапланову перевірку позивача з питань, недосліджених під час планової перевірки, з 08.02.2011 р. по 28.02.2011р.

Відповідно до наказу відповідача від 1002.2011 р. № 34/23-02, позапланова перевірка була зупинена з 10.02.2011 р. по 24.03.2011 р., а згодом, на підставі направлення № 665/23-02 від 13.04.2011 р. та наказу № 149/23-02 від 12.04.2011 р. дана позапланова перевірка була продовжена з 13.04.2011 р. по 19.04.2011 р.

27 квітня 2011 року позивачем було отримано Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 27.04.2011р. № 968/23-02/35947583 (далі також - Акт позапланової перевірки), яким встановлено, що позивач в порушення п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями занизив податок на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 260 686,00 грн. та завищив суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1 617647,00 грн., в т.ч. за листопад 2009 року - у розмірі 781 499.00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 481 958,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 164 190,00 грн. та за лютий 2010 року - у розмірі 190000, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті позапланової перевірки порушень позивачем податкового законодавства, відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0002852302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 325 857,50 грн., в тому числі 260 686,00 грн. - за основним платежем, 65171,50 грн. - за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0002862302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 617 б47,00 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що, в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення рішення позивачем не оскаржувались, однак не погоджуючись із їх прийняттям, позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Крім того, згідно поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, позивач вважає неправомірними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо здійснення в межах планової виїзної та позапланової виїзної перевірок повторного дослідження питання правильності та достовірності нарахування ТОВ "Рамбурс - Трайгон" сум бюджетного відшкодування за період листопад-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи, зокрема Акта позапланової перевірки позивача, висновки контролюючого органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на встановленні відповідачем факту відсутності поставок товарів при взаємовідносинах між позивачем та контрагентами, що, на думку відповідача, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відтак, відповідачем в Акті позапланової перевірки зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з даними контрагентами, вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, отже, відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, відповідач, як на підставу невизнання права позивача на податковий кредит, сформований на підставі договорів з вищенаведеними контрагентами, вказує на результати невиїзних позапланових перевірок таких контрагентів, якими встановлена відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, матеріалів у контрагентів для здійснення відповідних видів діяльності.

Зокрема, як було наголошено представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, зазначена обставина щодо встановлення невиїзними позаплановими перевірками контрагентів позивача, відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, матеріалів у даних контрагентів для здійснення відповідної діяльності - була головною підставою для висновку щодо нікчемності господарських договорів позивача із контрагентами та відповідно невизнання податкового кредиту, визначеного позивачем за даними господарськими операціями.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками відповідача, зважаючи на наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зокрема документів позивача, що були надані ним до перевірки, у періоді, що перевірявся, позивачем були укладені договори постачання товарів з різними контрагентами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечувалося відповідачем, на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в податковому органі платниками податку на додану вартість та реєстрація була дійсною.

Крім того, згідно матеріалів справи, до перевірки позивачем були надані всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах із даними контрагентами в підтвердження товарності зазначених господарських операцій та належної оплати товарів за даними договорами, що підтверджується зокрема: договорами купівлі-продажу продукції, додатковими угодами до договорів, податковими та видатковими накладними, рахунками, та банківськими виписками щодо оплати товарів зазначеним контрагентам.

Щодо висновку відповідача про укладення позивачем угод з контрагентами без мети настання реальних наслідків, податковий орган в Акті перевірки посилається на ненадання ТОВ "Рамбурс-Трайгон" до перевірки документів, що підтверджують придбання та зберігання товару.

Однак, в підтвердження факту придбання зазначеного товару (сільгосппродукції) позивачем до перевірки та до матеріалів справи були надані зазначені вище договори купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, рахунки, та крім того, позивачем, в підтвердження фактичної наявності придбаного в контрагентів товару (сільгосппродукції), до матеріалів справи було надано договір складського зберігання зерна від 31.07.2009 р. з ДП ДАК "Хліб України" з додатком № 1 до зазначеного договору (щодо переліку та вартості послуг зернового складу), та відповідні накладна та складська квитанція на зерно.

Також, фактичність (реальність) транзакцій із контрагентами доводить і той факт, що сільськогосподарська продукція, придбана за договорами (які відповідач вважає нікчемними), була в подальшому продана позивачем за зовнішньоекономічними контрактами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Подальша реалізація позивачем зазначеного товару, придбаного у вказаних контрагентів також не була заперечена відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно, позивачем було в повній мірі задекларовано валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ від здійснення зовнішньоекономічних операцій, та, відповідно, в повній мірі було сплачено податки. Зазначене також не заперечувався відповідачем під час проведення планової податкової перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виходячи з наявних матеріалів справи є можливим дослідити рух товару, що придбавалися позивачем в зазначених вище контрагентів та в подальшому реалізовувався іншим контрагентам за зовнішньоекономічними контрактами.

Факт належної оплати товарів позивачем за договорами з контрагентами не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, єдиною підставою щодо висновку порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, матеріалів у контрагентів для здійснення відповідних видів діяльності, що встановлена результати невиїзних позапланових перевірок таких контрагентів, внаслідок чого, укладенні позивачем договори з контрагентами, відповідач вважає нікчемними, тобто укладеними без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, відповідач вважає неправомірним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені позивачем за податковими накладними, виписаними зазначеними контрагентами за наслідками вказаних господарських операцій.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (z0233-97) , податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину): зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з наведеними контрагентами, останні не були визнані банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи зазначених контрагентів були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами, не було порушено кримінальної справи та не було вироку суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (z0168-95) , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб,відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (996-14) (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, жодних доказів стосовно того, що фінансові та бухгалтерські документи ТОВ "Рамбурс-Трайгон" по правовідносинах із вищезазначеними контрагентами були підписані не вповноваженими особами відповідачем до суду першої інстанції надано не було.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством передбачено правовий зв'язок між правом визначення податкового кредиту та визначенням субєктом господарювання податкових зобовязань за договором з контрагентом для сплати до Державного бюджету.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (наведеним вище судом була встановлена товарність зазначених господарських операцій, що не було допустимими доказами заперечено відповідачем), та крім того, як було встановлено судом з аналізу наявних матеріалів справи, контрагентами позивача суми ПДВ за відповідний період, що були включені позивачем до складу податкового кредиту, були визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість та прийняті відповідними податковими органами, а отже вказані суми були визначені контрагентами позивача, як податкові зобов'язання для сплати до державного бюджету.

Крім того, посилання відповідача в Акті перевірки на факт відсутності у контрагентів можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, не може бути єдиною підставою щодо визначення протиправним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з контрагентами (товарність яких не була заперечена) за відповідними податковими накладними (належність оформлення та дійсність яких також не була заперечена), оскільки також чинним законодавством не заборонено здійснювати господарську діяльність із залученням третіх осіб (субпідрядників).

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 (v0742760-11) , оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 16.05.2011 р. № 0002862302 та від 16.05.2011 року № 0002852302 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, згідно поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати неправомірними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо здійснення в межах планової виїзної та позапланової виїзної перевірок повторного дослідження питання правильності та достовірності нарахування ТОВ "Рамбурс-Трайгон" сум бюджетного відшкодування за період листопад-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року.

З приводу вказаного, позивач зазначає, що достовірність нарахування ТОВ "Рамбурс -Трайгон" суми бюджетного відшкодування за вищевказані періоди, була предметом двох позапланових перевірок, які проводились відповідачем у 2010 році. А саме, за результатами таких перевірок відповідачем було складено дві довідки від 16.04.2010 р. № 217/07-20/35947583 та від 21.05.2010 року № 259/07-20/35947583, якими підтверджено правомірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування відповідно за листопад-грудень 2009 та січень 2010 року у розмірі 20810 363,00 грн., та за лютий 2010 року у розмірі 1 037 830,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що за результатами двох позапланових перевірок було підтверджено правомірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування за період листопад-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року.

Однак, відповідачем у 2010 році було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

Позивач не заперечує щодо підстав для проведення зазначеної планової перевірки, оскільки відповідачем було дотримано процедуру повідомлення позивача про планову перевірку та відповідно оформлено направлення на перевірку, однак позивач заперечує правомірність здійснення відповідачем повторного дослідження в межах позапланової перевірки питання правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування тих періодів, які вже були перевірені в межах позапланових перевірок, які оформлені відповідними довідками (від 16.04.2010 р. № 217/07-20/35947583 та від 21.05.2010 року № 259/07-20/35947583).

Щодо даної позовної вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" №509-ХІІ від 04.12.1990 р. (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов"язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рамбурс-Трайгон" з питань, що стали предметом оскарження Акта планової виїзної перевірки від 20.01.2011 р. № 92/23-02/35947583 за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010р., були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002852302 та № 0002862302 від 16.05.2011 р.

Позивач в позовній заяві зазначає, що достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування була предметом двох позапланових перевірок.

Однак, як було наголошено відповідачем, а також підтверджується наявними матеріалами справи, предметом другої позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рамбурс-Трайгон" були питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок (висновки зазначеної перевірки є предметом розгляду іншої адміністративної справи, що розглядається в Окружному адміністративному суді м. Києва), а оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акта позапланової перевірки, що стали предметом оскарження Акта планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 20.01.2011 р. № 92/23-02/35947583 за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

Крім того, в Листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 року №1844/11/13-10 (v1844760-10) , зазначається також те, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки зазвичай не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків . Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідно для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Колегія суддів не вбачає неправомірності в діях відповідача щодо здійснення в межах планової виїзної та позапланової виїзної перевірок дослідження питання правильності та достовірності нарахування ТОВ "Рамбурс -Трайгон" сум бюджетного відшкодування за період листопад-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року.

Крім того, відповідач, як суб"єкт владних повноважень, довів суду правомірність здійснення в межах планової виїзної та позапланової виїзної перевірок дослідження питання правильності та достовірності нарахування ТОВ "Рамбурс-Трайгон" сум бюджетного відшкодування за період листопад-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, що підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових-повідомлень рішень від 16.05.2011 р. № 0002862302 та від 16.05.2011 року № 0002852302.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамбурс-Трайгон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.