2а-4979/12/2070 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість - 05.02.2014 Прийняття

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 424/23-304/24126065 від 16.03.2011 року, в якому виявлено наступні порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 969 746,00 гривень; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. "а" п. 6.5 ст. 6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 1 283 997,00 гривень; п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні в частині видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в розмірі 90 000,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідач 09.04.2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0000022221 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 951 793,75 гривні, у тому числі основний платіж - 4 969 746,00 гривень та штрафні санкції - 982 047,75 гривень; № 0000032221 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 498 916,75 гривень, у тому числі основний платіж - 1 283 998,00 гривень та штрафні санкції - 214 918,75 гривень; № 0000042221 форма "С", яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні в розмірі 22 500,00 гривень; № 0000052221 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 8943,00 гривні.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неможливості реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП "ТКФ "Юпітер", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Трейд-агрохолдінг", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Яровіт-плюс", ТОВ "Трейд-ойл", ТОВ "Придніпровська торгова компанія", ТОВ "Юрторгпак", ТОВ "Інформюст", ТОВ "Крокус-Агро", ТОВ "Єрсіда", ТОВ "Великдом".

Крім того, судами попередніх інстанцій щодо взаємовідносин позивача з ПП "ТКФ "Юпітер" встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ПП "ТКФ "Юпітер" олію соняшникову у кількості 344,86 тн., загальною вартістю 3 370 632,00 гривні, вартість без ПДВ 2 808 860,00 гривень, ПДВ - 561 772,00 гривні, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в м. Сватово Луганської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро- Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ПП "ТКФ "Юпітер" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізовано покупцям - ТОВ "ТД "Олійно-жировий альянс", ТОВ "Агропродукти", ТОВ "Завод сучасних харчових технологій", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами договорами поставки, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з МПП "Промтехресурс", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки від 25.11.2010 року № 32 ТОВ "Антік-Агро" придбало у МПП "Промтехресурс" олію соняшникову у кількості 90,46 тн., загальною вартістю 989 777,00 гривень, вартість без ПДВ 824 814,17 гривень, ПДВ - 164 962,83 гривні, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в с. Любимівка Дніпропетровської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у МПП "Промтехресурс" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ВАТ "Київський маргариновий завод", ТОВ "Оптімус", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Єрсіда", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Єрсіда" олію соняшникову у кількості 38,01 т, загальною вартістю 413 060,00 гривень, вартість без ПДВ 344 216,47 гривень, ПДВ - 68 843,33 гривні, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ. Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Єрсіда" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ТОВ "Світ Олії", ВАТ "Київський маргариновий завод", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Трейд-Агрохолдінг", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки № 78-09 від 19.09.2010 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Трейд-Агрохолдінг" олію соняшникову у кількості 92,22 т, загальною вартістю 1 001 793,00 гривні, вартість без ПДВ 834 827,50 гривень, ПДВ - 166 925,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими накладними, рахунками-фактурами. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в с. Комунар, вул. Миру, 1А, Харківська область та розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Трейд-Агрохолдінг" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ТОВ "Оптімус", ТОВ "Завод сучасних харчових технологій", ТОВ "Агропродукти", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки № 7 від 17.02.2011 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ФОП ОСОБА_1 олію соняшникову у кількості 84,86 т, загальною вартістю 873 286,00 гривень, вартість без ПДВ 727 736,67 гривень, ПДВ - 145 547,30 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в с. Зубівка Полтавської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ФОП ОСОБА_1 товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ВАТ "Київський маргариновий завод", ТОВ "Світ олії", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами договорами поставки, видатковими накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки № 78-09 від 19.09.2010 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ФОП ОСОБА_2 сою у кількості 87,73 т, загальною вартістю 257 033,50 гривні, вартість без ПДВ 214 194,58 гривні, ПДВ - 42 838,92 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковою та податковою накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в м. Миргород Полтавської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ФОП ОСОБА_2 товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало ТОВ "Агро-Антік", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Яровіт-Плюс", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договорами поставки № 57/06 від 02.06.2010 року, № 58/06 від 10.06.2010 року, № 61/07 від 01.07.2010 року, № 62-07 від 10.07.2010 року, № 01-02 від 01.02.2010 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Яровіт-Плюс" олію соняшникову, соняшник, олію соєву та сою загальною кількістю 1949,1 т, загальною вартістю 9 929 521,06 гривня, вартість без ПДВ 827 600,88 гривень, ПДВ - 1 654 902,20 гривні, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось за адресою м. Харків, вул. Польова, 67, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими та готівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Трейд-Ойл", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Трейд-Ойл" олію соняшникову у кількості 390 т, загальною вартістю 4 012 663,60 гривень, вартість без ПДВ 3 343 886,33 гривень, ПДВ - 668 777,27 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в м. Харків, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Трейд-Ойл" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ТОВ "Світ олії", ТОВ "Оптимус", ТОВ "Торговий Дім "Олійно-жировий альянс", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Придніпровська торгова компанія", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Придніпровська торгова компанія" олію соняшникову у кількості 54,6 т, загальною вартістю 569 883,00 гривні, вартість без ПДВ 474 902,50 гривні, ПДВ - 94 980,50 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Придніпровська торгова компанія" ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ТОВ "Агропродуктиї", ТОВ "Олійн-жировий альянс", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товару, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Юрторгпак", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки від 17.11.2011 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Юрторгпак" олію соняшникову у кількості 700 т, загальною вартістю 7 200 000,00 гривень, вартість без ПДВ 240 524,17 гривні, ПДВ - 48 104,83 гривні, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковою та податковою накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в м. Сватово Луганської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро- Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Юрторгпак" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало ТОВ "ТД "Олійно-жировий комбінат", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інформ Юст", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Інформ Юст" олію соняшникову у кількості 57,79 т, загальною вартістю 571 293,00 гривні, вартість без ПДВ 476 077,50 гривень, ПДВ - 95 215,50 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в с. Згуровка Київської області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро- Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Інформ Юст" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало покупцям - ТОВ "Хлібокомбінат "Кулиничівський", ТОВ "Оптімус", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Крокус-Агро", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором поставки ТОВ "Антік-Агро" придбало ТОВ "Крокус-Агро" соняшник у кількості 150 тн., загальною вартістю 540 000,00 гривень, вартість без ПДВ 450 000,00 гривень, ПДВ - 90 000,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортними накладними. Навантаження товару здійснювалось в м. Харків, вул. Польова, 67, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро-Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Передплата за товар здійснена готівкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами квитанціями до прибуткових касових ордерів. Придбаний у ТОВ "Крокус-Агро" товар ТОВ "Антік-Агро" передало у переробку на переробний завод ТОВ "Агро-Антік", згідно Договору переробки № 02/02/11 від 02.02.2011 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Великдом", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За усним договором купівлі-продажу ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Великдом" олію соняшникову кількості 27,6 т, загальною вартістю 185 472,00 гривні, вартість без ПДВ 154 560,00 гривень, ПДВ - 30 912,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами видатковою та податковою накладною. Транспортування товару здійснено власним транспортом ТОВ "Антік-Агро", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами товарно-транспортною накладною. Навантаження товару здійснювалось в м. Пологи Запорізької області, розвантаження - в с. Комсомольське Харківської області на переробний завод ТОВ "Агро-Антік". Зберігання товару здійснювалось на складах переробного заводу ТОВ "Агро- Антік", з яким у ТОВ "Антік-Агро" укладений договір зберігання № 24-03 від 01.03.2010 року. Оплата за товар здійснена безготівковими розрахунками, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "Великдом" товар ТОВ "Антік-Агро" реалізувало ТОВ "Катеринопільський агропродукт", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами контрактом, рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Старовірівське", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За договором № 23-03 від 03.03.2011 року ТОВ "Антік-Агро" придбало у ТОВ "Великдом" товар - олію соняшникову нерафіновану, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами податковими та видатковими накладними.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (z0168-95) (далі - Положення № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88 (z0168-95) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості не має.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно вважають не обґрунтованими посилання відповідача стосовно відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням та відсутності у них свідоцтва платника ПДВ, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому при розгляді справи необхідно керуватись п. 198.1 ст. 198 ПК України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами вірно зазначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до суду надано первинні документи, які приєднані до матеріалів справи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки тощо.

Згідно п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Щодо порядку формування валових витрат, то судами вірно зазначено, що необхідно керуватись п. 5.1., п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до яких валовими витратами виробництва та обігу - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до приписів п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту по операціях з вищезазначеними контрагентами, підтверджені документально належним чином первинними документами та були здійсненні для провадження господарської діяльності.

Щодо твердження відповідача в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами позивача, то суди попередніх інстанцій, з якими також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вірно зазначили, що згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. ст. 191 та 212 Кримінального кодексу України) або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Кодексу адміністративного судочинства України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Судами встановлено, що відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано і відповідачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини ТОВ "Антік-Агро" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ТОВ "Яровіт-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року та ТОВ "Трейд-Ойл" за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року були предметом розгляду Харківським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 2а-6160/11/2070. Постановою у вказаній справі від 05.08.2011 року вказані правовідносини визнані правомірними, всі правочини - дійсними. Реальність використання придбаних у ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" товарів у власній господарській діяльності ТОВ "Антік-Агро" підтверджена первиними документами. Постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини ТОВ "Антік-Агро" з питань правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ "Крокус-Агро" у вересні-грудні 2010 року та ТОВ "Трейд-Ойл" у січні 2011 року були предметом розгляду Харківським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 2а-8606/11/2070. Постановою у вказаній справі від 06.10.2011 року вказані правовідносини визнані правомірними, всі правочини - дійсними. Постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем положення про касові дисципліни, то судами попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначено наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2011 року менеджеру ОСОБА_3 видано під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції у ТОВ "ВКФ "ТАІР" 152 407,56 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судами видатковим касовим ордером. 10.03.2011 року менеджеру ОСОБА_3 видано під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції у ТОВ "ВКФ "ТАІР" 90 000,00 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судами видатковим касовим ордером. Вказані закупки сільськогосподарської продукції у ТОВ "ВКФ "ТАІР" передбачались умовами договору № 0703-11 від 07.03.2011 року, яким передбачена передплата 09.03.2011 року в розмірі не менше 150 000,00 гривень та 10.03.2011 року в розмірі не менше 90 000,00 гривень. Форма розрахунків - безготівкова або готівка.

Судами встановлено, що вказані кошти були поверненні ОСОБА_3 17.03.2011 року в повному обсязі в касу підприємства, що підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судами прибутковим касовим ордером.

Відповідно до п. 2.11 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) та зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (z0040-05) , видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2.12 Положення фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Згідно п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Пунктом 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України № 996 від 23.12.2010 року (z0044-11) встановлено, що Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Таким чином, за змістом наведеного законодавства фізична особа повинна подавати звіт про використання коштів, наданих під звіт лише за наявності існування факту завершення виконання окремої цивільно-правової дії, на проведення якої були видані їй грошові кошти, за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа платник податку не складала звіт про використання коштів, так як не була виконана доручена цивільно-правова дія і грошові кошти, видані під звіт, поверталися до каси підприємства у повному розмірі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача санкцій за порушення в сфері обігу готівки.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.