Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року

у справі № 2а/0470/7545/12

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Криворізька центральна МДПІ Дніпропетровської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ФОП ОСОБА_1 звернувся у липні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 року № 0000461703 та № 0000441703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0000461703 від 19.06.2012 року про податкове зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 101 377,39 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0000441703 від 19.06.2012 року про податкове зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість в сумі 106 861,00 гривня, прийняті Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 07.05.2012 року по 28.05.2012 року на підставі направлень та наказу відповідачем проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 05.06.2012 року № 683/172/НОМЕР_3, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем: підпункту 139.1.4 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності за 2011 рік у розмірі 81 101,91 гривня; пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України: до перевірки не надано Книгу обліку доходів та витрат за період 2009-2010 роки, пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України, а саме: до перевірки не надано Книгу обліку доходів та витрат за період 2011 рік; пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у 2011 році на загальну суму 92 436,73 гривень; пункту 203.1 статті 203 ПК України, а саме: не подача декларацій за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.06.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000461703, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб: за основним платежем в сумі 81 101,91 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20 275,48 гривень; № 000441703, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість: за основним платежем в сумі 92 436,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 425,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що в порушення пункту 177.4 статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді завищено валові витрати на суму 489 390,00 гривень. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ФОП ОСОБА_1 є платником податку, та операції з постачання послуг за період з 02.02.2011 року по 31.12.2011 року є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що з акту перевірки від 05.06.2012 року № 683/172/НОМЕР_3 вбачається, що позивач у грудні 2007 року придбав нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке ним використовується для підприємницької діяльності. Сума кредиту за кредитним договором № 093-С-07/КрФ від 13.12.2007 року становить 1 648 000,00 гривень, а вартість придбаного приміщення становить 184 830,00 гривень, відтак сплачені банку в 2011 році відсотки 180 144,98 гривень не пов'язані з підприємницькою діяльністю. Відсутні докази використання у підприємницькій діяльності кредиту в розмірі 30 000,00 долларів США, отриманого в АКБ "Укрсоцбанк" за договором № М123/117/07 від 11.05.2007року, для придбання нерухомості. Отже, сплачені банку в 2011 році відсотки в розмірі 32 150,00 гривень не є витратами господарської діяльності. За укладеними договорами з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Укрспецсталь" та ТОВ "Ліга-Нова" позивачем отримані в суборенду нежитлові приміщення на першому поверсі торгового центру по вул. Недєліна, 43 в місті Кривому Розі, площею по 20м2. Перевіркою не встановлено використання приміщень в господарській діяльності та сплачена за них сума 32 670,00 гривень безпідставно віднесена до складу витрат. До складу валових необгрунтовано віднесені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги в розмірі 45 371,55 гривня. Згідно видаткової накладної № 742 від 04.11.2011 року позивач купив світильники на загальну суму 7336,08 гривень та відніс витрати до складу валових. Доказів використання даного товару в підприємницькій діяльності не представлено. Загалом ФОП ОСОБА_1 недоплатив податок на доходи в розмірі 81 101,91 гривня. За період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року на розрахунковий рахунок позивача надійшло 462 183,63 гривні, а тому він має сплатити ПДВ в розмірі 92 436,00 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочниства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно кредитного договору № 093-С-07/КрФ від 13.12.2007 року позивач отримав 1 648 000,00 гривень для купівлі нерухомості, а згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2007 року позивач придбав нежитлове приміщення по АДРЕСА_1

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач не заперечує, що приміщення позивачем використовується для підприємницької діяльності. Тобто, судом встановлено, що кредитні кошти використані для придбання нерухомості та податковою інспекцію не доведено використання цих коштів для інших цілей. Більш того, позивачем надані договори підряду, акти виконаних робіт стосовно ремонту придбаного приміщення на суму 1 500 000,00 гривень, документи про перерахунок коштів.

Суд апеляційної інстанції вірно вважає помилковим висновок, що позивач отримав кредит 30 000,00 доларів США за договором № М123/117/07 від 11.05.2007 року, укладеним АКБ "Укрсоцбанк", для придбання нерухомості, оскільки згідно пункту 1.1 цього договору, кредит виданий для задоволення споживчих потреб, а доказів використання кредитних коштів для інших цілей суб'єктом владних повноважень не представлено.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в договорах суборенди нежитлових приміщень на першому поверсі торгового центру по вул. Недєліна, 43 в місті Кривому Розі, укладених позивачем з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Укрспецсталь" та ТОВ "Ліга-Нова", записано, що приміщення передаються з метою здійснення господарської діяльності. Ці приміщення використовувались позивачем під офіс. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивача у судовому засіданні пояснив, що куплені світильники на загальну суму 7336,08 гривень змонтовані в офісі. Комунальні витрати в розмірі 45 371,55 гривня понесені на утримання офісних приміщень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем належно підтверджено використання в господарській діяльності кредитних коштів та отриманих в суборенду нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України, в разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що з акту перевірки вбачається, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, послуг перевищила 300 000,00 гривень за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року, а відтак ФОП ОСОБА_1 повинен зареєструватись платником податку на додану вартість з січня 2012 року.

Тобто, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість за межами періоду перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період є необгрунтованим.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі № 2а/0470/7545/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.