Справа зі спору про встановлення права спільної часткової
власності на нерухоме майно
Посилання відповідачки на ст. 357 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
для зміни часток не відповідає матеріалам справи та
чинному законодавству і частки на садибу повинні залишитися
рівними для позивачки і відповідачки. Співвласник має право на
відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової
власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна
відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх
співвласників, з додержанням встановленого порядку використання
спільного майна.
РIШЕННЯ
від 12 квітня 2006 року
Третейський суд у складі головуючого судді Дручека В.С.
розглянув справу № 3/4-6/2 за позовом гр. П. до гр. Д. про
встановлення права спільної часткової власності на нерухоме майно,
що входить в садибу за адресою: м. Львів, вул. ХХХ,6.
Суддя обраний у відповідності до Третейської угоди від
20.03.2006р.
Постійно діючий третейський суд при Львівській Асоціації
учасників ринку нерухомості, на підстав третейської угоди сторін
від 20.03.2006р., вважає себе компетентним розглянути спір.
Відводи від сторін та самовідводу судді не заявлялись.
Ухвалою від 23.12.2005р. розгляд справи було призначено на
12.04.2006 р. та зобов'язано Відповідачку подати відзив на позовну
заяву в третейський суд та позивачці.
Обставини справи.
Позивачка у позовній заяві вказала, що їй та відповідці
12.08.1997р. було видано Львівським обласним державним комунальним
бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі -
ЛОДКБТI та ЕО) Реєстраційне посвідчення за реєстровим №8503 на
жилий будинок, який розтащований в м.Львові по вул. ХХХ за №6, в
частині S, зареєстрований за нею на праві особистої власності.
Право особистої власності було отримане на підставі Свідоцтва про
право на спадщину за законом, виданою П'ятою Львівською
держконторою 03.04.1997р. за №1344.
Будинок та господарські приміщення за адресою: м.Львів, вул.
ХХХ,6 був збудований їхнім батьком гр. С. Дозвіл на індивідуальну
забудову по вул. ХХХ №6 батько отримав на підставі рішення
виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих за №1340 від
29.09.1954р.
10.07.1971р. приймальна комісія Залізничного райвиконкому
підписала Акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію
індивідуального будинковолодіння садиби.
08.02.1972р. рішенням виконкому Залізничної районної Ради
депутатів трудящих за №145 було затверджено акти про закінчення і
введення в експлуатацію індивідуальних будинків по Залізничному
району, серед яких і акт цього будинку.
Позивачка і відповідачка проживали з батьком в цьому будинку
з 1958р. Позивачка прописалася з 13.06.1969р., а відповідачка
прописалася з 23.06.1965р. В цьому будинку проживали також: з
1969р. гр. Д. Л. Й. - чоловік відповідачки, діти відповідачки:
1970р. народження та 1976р. народження; З 1982р. в цьому будинку
проживав також П. О. Ю. - чоловік позивачки.
Чоловік відповідачки з батьком позивачки та відповідачки в
1980р. провели реконструкцію сараю з метою утримання цього
автомобіля. З 1997р. гараж використовується для господарських
потреб, так як автомобіль продали.
Враховуючи те, що житлова площа для проживання трьох сімей не
відповідала санітарним та житловим нормам, позивачка та
відповідачка, з дозволу батька, провела реконструкцію мансардного
поверху.
Садиба складалася: житлового будинку, гаражу, сараю, ворота,
хвіртки та огорожі та земельної ділянки площею, яка знаходилася в
користуванні.
09.12.1998р. Наказом №481 Департаменту землеустрою та
планування забудови міста "Про передачу громадянам в приватну
власність, постійне та тимчасове користування земельних ділянок в
м. Львові" було передано позивачці та відповідачці у власність
земельну ділянку площею 0,0712 га за адресою вул. ХХХ,6, а
06.09.1999р. погоджений План земельної ділянки, площа якої
складалася з площ: під забудову 0,0148 га; під озеленення 0,0504,
та під твердим покриттям 0,0060га. Таким чином Сторони стали
співвласниками в рівних частках садиби, яка складається з
земельної ділянки разом з розташованими на ній житловим будинком,
господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними
комунікаціями та насадженнями.
Позивачка, вважає, що її частка та частка відповідачки на
"Мезонін під Літ. МзА-1 №1-11 житловою площею 15,3 кв.м.; Гараж
під Літ. "Б" 5,25х 5,6 (площею 29,7 кв.м.); Сарай під Літ. "В"
2,67 х 2,52 (площею 6,7 кв.м.), які знаходяться в садибі за
адресою: м.Львів, вул. ХХХ,6, повинні бути одинакові, так як на
інше майно, яке є спільною частковою власністю Сторін з частками
S.
В доповненні до позовної заяви позивачка вказала, що згідно
даних Технічного паспорту від 09.09.1997р., реєстраційний номер
№8503, виданий Львівським бюро технічної інвентаризації, дійсна
вартість мезоніна становить 4208 грн., гаража - 2320 грн., сарая -
136 грн. Отже, загальна дійсна вартість цих об'єктів, за даними
БТI, становить 6664 грн. Враховуючи зміни ринкової вартості
будівельно-монтажних робіт, індекс переводу цін з 1997р. станом на
01.02.2006р. дорівнює 3,14, а індекси інфляції за лютий-березень
2006 р. - 1,015.
Таким чином, станом на квітень 2006 року, з врахування всіх
індексів, вартість майна відповідно становить:
мезоніну - 4208 х 3,14 х 1,015 = 13411 (грн.),
гаража - 2320 х 3,14 х 1,015 = 7394 (грн.),
сарая - 136 х 3,14 х 1,015 = 433 (грн.)
Отже, загальна вартість всього майна становить 21238 гривень
і з даної вартості було доплачено третейський збір.
Відповідачка подала відзив, в якому не погодився з одинаковою
часткою спільної часткової власності на Мезонін під Літ. МзА-1
№1-11 житловою площею 15,3 кв.м.; Гараж під Літ. "Б" 5,25х 5,6
(площею 29,7 кв.м.); Сарай під Літ. "В" 2,67 х 2,52 (площею 6,7
кв.м.), які знаходяться в садибі за адресою: м.Львів, вул. ХХХ,6.
Як вказує відповідачка, що реконструкція сараю та покращення
житлових умов проводилася за кошти сімейного бюджету відповідачки.
При цьому відповідачка, посилається на ст. 357 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
та вказував, що вона як співвласник
земельної ділянки, на якій було здійснено забудову за умовами
використання земельної ділянки за її цільовим призначенням,
вважає, що її частка реконструйованого майна повина бути збільшена
на частину затрачених коштів на покращення житлових умов та
господарських будівель та повина становити для нього 0,60
відсотка, а для позивачки 0,40 відсотка.
Третейський суд роглянувши та дослідивши всі наявні в
матеріалах справи докази встановив наступне:
Будинок та господарські приміщення за адресою: м.Львів, вул.
ХХХ,6 був збудований С.I. Т. - батьком позивачки та відповідачки.
Дозвіл на індивідуальну забудову по вул.ХХХ №6 С. I. Т. отримав на
підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів
трудящих за №1340 від 29.09.1954р., яким було передбачено:
передати йому земельну ділянку площею 600 кв. м. по вул. ХХХ №6
під будівництво одноповерхового житлового будинку з мезоніном,
згідно проекту затвердженого управлінням головного архітектора
м.Львова. Головного архітектора м.Львова було зобов'язано
забезпечити відвід земельної ділянки гр. С. I.Т. та видати дозвіл
на право будівництва. С. I.Т. було зобов'язано погодити проект
будівель та генплан забудови і благоустрою садибної ділянки з
управлінням головного архітектора м.Львова, зареєструвати
будівництво в міській інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю та скласти договір з
міськжитлоуправління про забудову садибної ділянки.
На виконання рішення виконкому Львівської міської Ради
депутатів трудящих за №1340 від 29.09.1954р.: 11.07.1955р.
Iнспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю було
видано дозвіл №167/492 на право будівництва; 23.06.1956р. був
укладений Договір про забудову садибної ділянки з
міськжитлоуправління; 26.10.1957р.Управлінням Головного
Архітектора м. Львова був виданий Акт про передачу та вказання меж
земельної ділянки.
Згідно Проекту житлового будинку, який був погоджений
Головним архітектором м.Львова передбачалося наступні об'єкти:
житловий будинок; сарай; господарський двір; сад; квітник.
Житловий будинок мав наступні поверхи: підвальний; поверх
надземний; мансардний поверх та горище. Площу господарської
будівлі в Генплані не було передбачено.
10.07.1971р. приймальна комісія Залізничного райвиконкому
підписала Акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію
індивідуального будинковолодіння садиби за адресою вул. ХХХ,6.
житловою площею 62,4 кв.м., корисною площею 83,6 кв.м. та
господарською будівлею без вказання площі.
08.02. 1972р. рішенням виконкому Залізничної районної Ради
депутатів трудящих за №145 було затверджено акти про закінчення і
введення в експлуатацію індивідуальних будинків по Залізничному
району, серед яких і акт будинку №6 по вул. ХХХ.
В будинку №6 по вул. ХХХ, разом з С.I.Т. проживали позивачка,
відповідачка, їхні чоловіки та діти відповідачки.
Житлова площа для проживання трьох сімей в цей час (після
1982р.) не відповідала санітарним та житловим нормам. Відповідачка
та її чоловік Д.Л.Й., з дозволу власника С.I.Т., провели
реконструкцію мансардного поверху, встановивши перегородки на
горищі та вікно та провили реконструкцію сараю з метою утримання
автомобіля Д.Л.Й. Кошти на реконструкцію виділялися з сімейного
бюджету відповідачки. Позивачка підтвердила те, що кошти
виділялися з бюджету відповідачки, але наголосила що вони з
чоловіком також допомагали покращувати житлові умови в цьому
будинку, а з 1996р., коли автомобіль продали, гараж
використовувався всіма жильцями для господарських потреб.
17.03.1987р. С.I.Т., як власнику будинку, МБТI було
виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок за адресою:
м.Львів, вул.ХХХ,6. У відповідності до Технічного паспорту
житловий будинок складався з: підвального поверху загальної площі
72,6 кв.м.; першого поверху загальної площі 74,3 кв. м., з яких
житлова площа становила 48,0 кв.; мезоніну загальної площі 30,8
кв.м., з яких житлова площа становила 10,7 кв.м.
Всього по будинку загальна площа складала 105,1 кв.м., з яких
житлова площа складала 58,7 кв.м., допоміжних приміщень 46,4
кв.м., приміщень підвалів загальною площою 72,6 кв.м. та
приміщень, які самовільно збудовані чи переобладнанні площею 15,3
кв.м.
В Технічному паспорті була проставлена відмітка про
самовільне будівництво :
Гаражу під Літ. "Б" 5,25 х 5,67; Сарай під Літ. "В" 2,67 х
2,50; Мезонін під Літ. МзА-1 №1-11 площею 15,3 кв.м.
09.03.1996р. С.I.Т. помер. 03.04. 1997р. П'ятою Львівською
держконторою було видано Свідоцтво про право на спадщину за
законом. Згідно даного Свідоцтва на підставі ст. 529 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
спадкоємцем майна С. I.Т є в рівних частинах
позивачка та відповідачка. Спадкове майно складалося з цегляного
житлового будинку, який розміщений на земельній ділянці площею
600,0 кв.м. разом з господарськими будівлями і спорудами, яке
належало померлому на підставі договору забудови від 23.06.56р. та
Акту про закінчення будівництва від 10.07.1971р.
09.09.1997р. позивачці та відповідачці, як співвласникам
будинку, Львівським бюро технічної інвентаризації було виготовлено
Технічний паспорт на житловий будинок за адресою: м.Львів,
вул.ХХХ,6. У відповідності до Технічного паспорту житловий будинок
складався з: підвального поверху загальної площі 72,6 кв.м.;
першого поверху загальної площі 74,3 кв. м., з яких житлова площа
становила 48,0 кв.; мезоніну загальної площі 30,8 кв.м., з яких
житлова площа становила 26,0 кв.м.
Всього по будинку загальна площа складала 105,1 кв.м., з яких
житлова площа складала 74,0 кв.м., допоміжних приміщень 31,1
кв.м., приміщень підвалів загальною площею 72,6 кв.м. та
приміщень, які самовільно збудовані чи переобладнанні площею 15,3
кв.м.
В Технічному паспорті була проставлена відмітка про
самовільне будівництво : Гаражу під Літ. "Б" 5,25 х 5,67; - що
становить площу 29,7 кв.м.; Сарай під Літ. "В" 2,67 х 2,50; - що
становить площу 6,7 кв.м. Мезонін під Літ. МзА-1 №1-11 житловою
площею 15,3 кв.м.
Садиба складалася: житлового будинку, гаражу, сараю, ворота,
хвіртки та огорожі.
09.12.1998р. Наказом №481 Департаменту землеустрою та
планування забудови міста "Про передачу громадянам в приватну
власність, постійне та тимчасове користування земельних ділянок в
м. Львові" було передано позивачці та відповідачці у власність
земельну ділянку площею 0,0712 га за адресою вул. ХХХ, 6, а
06.09.1999р. погоджений План земельної ділянки, площа якої
складалася з площ: під забудову 0,0148 га; під озеленення 0,0504,
та під твердим покриттям 0,0060га. Таким чином позивачка та
відповідачка стали співвласниками в рівних частках садиби, яка
складається з земельної ділянки разом з розташованими на ній
житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і
підземними комунікаціями та насадженнями.
Вислухавши доводи Сторін та дослідивши матеріали справи,
третейський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають
задоволенню з наступних підстав.
Покращення житлових умов в будинку та реконструкція сараю в
гараж та сарай було здійснено в період коли позивачка не була
власником садиби та житлового будинку по вул. ХХХ,6. Власником
майна в цей час був С. I.Т. - батько позивачки та відповідачки.
Зміна складу та вартості нерухомого майна здійснювалося на
земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети.
Як вбачається з Генплану при забудові садибної ділянки
передбачався сарай та господарський двір без вказання площі.
Житловий будинок мав мансардний поверх загальною площею 13,6 кв.
м., де знаходилася пічка і яка пізніше була демонтована у зв'язку
з встановлення індивідуального опалення, що призвело до збільшення
площі мансарди до 15,3 кв. м. До горища можна було попасти через
мансардний поверх і горищний простір в період експлуатації будинку
функціонально використовувався.
В рішенні виконкому Львівської міської Ради депутатів
трудящих за №1340 від 29.09.1954р. було передбачено передачу гр.
С. I.Т. земельної ділянки площею 600 кв. м. по вул. ХХХ №6 під
будівництво одноповерхового житлового будинку з мезоніном.
У відповідності до ДБН В.2.6-14-97 (розділ 3) "Конструкція
будинків і споруд. Покриття будинків і споруд." у горищних дахах з
ознакою функціонального використання горище функціонально може
використовуватися для розташування у горищному просторі житлових
приміщень (мансарди) чи приміщень іншого призначення. Для
забезпечення нормальних умов експлуатації горищного простору
необхідно передбачати його природне освітлення через світлові
вікна. Загальна площа вікон повинна бути не менше 2% площі
горищного перекриття будинку.
У відповідності до СНиП 2.08.01 - 89 площа житлових кімнат не
повина бути менша 8 кв. м. і дана умова дотримана для всіх
житлових кімнат в будинку. В будинку було проведено збільшення
житлової площі та улаштування віконого прорізу, що покращило
експлуатаційні можливості будинку.
Відповідно до державних будівельних норм ДБН 360-92
"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських
поселень" розміщення гаражів передбачають переважно вбудованими
або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в
глибині ділянки. Такі вимоги були також дотриманні і це не
порушувало прав інших осіб.
У відповідності до Наказу №127 ( z0582-01 ) (z0582-01)
від 24.05.2001р.
(із змінами від 08.02.2006) Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики України, який зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 "Про
затвердження Iнструкції про порядок проведення технічної
інвентаризації об'єктів нерухомого майна" не належать до
самочинного будівництва при будівництві будинків садибного типу:
перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування
чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або
зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок,
комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов'язані зі
змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ.
В Додатоку 10 "Терміни та визначення" цього Наказу
вказується, що мансардний поверх (мансарда, поверх у горищному
просторі), це поверх, фасад якого повністю або частково створений
поверхнею (поверхнями) нахиленого чи ламаного даху, при цьому
лінія перетину площини даху і площини фасаду повинна бути на
висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги мансардного поверху.
Терміни та визначення, що склалися у практиці технічної
інвентаризації, вказується, що мезонін - надбудова над спільним
дахом житлового будинку, площа якої є меншою, ніж площа
розташованого нижче поверху.
Як вбачається з матеріалів справи "Мезонін під Літ. МзА-1
№1-11 житловою площею 15,3 кв.м." є по суті мансарда, яка
вказувалася в Генплані за 1955р. Гараж під Літ. "Б" 5,25х 5,6
площею 29,7 кв.м. та Сарай під Літ. "В" 2,67 х 2,52, площею 6,7
кв.м. відносяться до господарських будівель, розтащовані на
господарському дворі, як вказується в Генплані і побудовані на
земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети і без істотних
порушень будівельних норм і правил.
Відповідно "Мезонін під Літ. МзА-1 №1-11 житловою площею 15,3
кв.м.; Гараж під Літ. "Б" 5,25х 5,6 (площею 29,7 кв.м.); Сарай під
Літ. "В" 2,67 х 2,52 (площею 6,7 кв.м.), як нерухоме майно
самочинно збудоване повино бути визнано на праві спільної
часткової власності за позивачкою та відповідачкою в рівних
частаках.
Посилання відповідачки на ст. 357 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
для зміни часток не відповідає матеріалам справи та
чинному законодавству і частки на садибу повинні залишитися
рівними для позивачки і відповідачки. Співвласник має право на
відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової
власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна
відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх
співвласників, з додержанням встановленого порядку використання
спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі,
споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій
рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо
це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю
співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток
співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення
спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з
співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено
домовленістю співвласників.
Як передбачено ст.375 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
,
власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та
споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на
своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває
право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме
майно.
З матеріалів справи не вбачається, що поліпшення спільного
майна відбулося після того, як відповідачка стала власником
частини садиби. Домовленості про зміну часток в майні позивачка та
відповідачка також не досягли.
У відповідності до ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
( 435-15 ) (435-15)
третейський суд вважає за можливе визнати право спільної часткової
власності за позивачкою та відповідачкою на самочинне будівництво,
яке відмічене в Технічному плані і їх вважати співвласниками в
рівних частках садиби за адресою: м.Львів, вул.ХХХ,6, яка
знаходиться у спільній частковій власності позивачки та
відповідачки в рівних частках зідно Реєстраційного посвідчення
ЛОДКБТI та ЕО за реєстровим №8503 від 12.08.1997р., яке видане на
житловий будинок та Наказу №48109.12.1998р. Департаменту
землеустрою та планування забудови міста "Про передачу громадянам
в приватну власність, постійне та тимчасове користування земельних
ділянок в м. Львові", яке видане на земельну ділянку.
Враховуючи вищеперелічене. керуючись статтями 45, 46 Закону
України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
( 1701-15 ) (1701-15)
, статтями
355, 357, 373, 376, 381 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, -
Третейський суд вирішив:
Позов задовольнити. Визнати право спільної часткової
власності на "Мезонін під Літ. МзА-1 №1-11 житловою площею 15,3
кв.м.; Гараж під Літ. "Б" 5,25х 5,6 (площею 29,7 кв.м.); Сарай під
Літ. "В" 2,67 х 2,52 (площею 6,7 кв.м.), які знаходяться в садибі
за адресою: м.Львів, вул. ХХХ,6, за Д. та П. в рівних частинах.
2. Рішення Третейського суду є підставою для внесення змін в
Технічний паспорт та реєстрації у Львівському обласному державному
комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки
права власності щодо нерухомого майна за адресою: м.Львів,
вул.ХХХ,6.
3. Рішення Третейського суду вступає в силу з моменту
оголошення, є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків
передбачених Законом України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
( 1701-15 ) (1701-15)
. Заяву про скасування рішення Третейського суду може
бути подана стороною в компетентний суд, на території якого
прийнято це рішення, у термін, що не перевищує трьох місяців із
дня одержання цього рішення.
Голова Асоціації,
голова Третейського суду I.I.Дутка