Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі № 805/8375/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області

до Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції

про визнання незаконними дій та скасування постанови,

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області звернулось до суду з позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання незаконними дій щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 3 квітня 2013 року № 37285468 та зобов'язання прийняти до виконання вимогу про сплату боргу № Ф-127У від 4 березня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Скасовано постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37285468 від 3 квітня 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області направлено на адресу відповідача для примусового виконання вимогу про сплату боргу № Ф-127У від 4 березня 2013 року, відповідно до якої позивач вимагає сплатити фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 3371,46 грн.

Відповідачем 3 квітня 2013 року прийнято постанову № 37285468 про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки позивачем всупереч пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ) не було подано виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону та заяви про відкриття виконавчого провадження.

Задовольняючи частково позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно абзаців 1, 2, 9 частини 4 статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Частиною 5 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону № 2464-VІ визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Аналогічні положення закріплені в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (z0994-10) , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (z0994-10) .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон № 606-ХІV (606-14) .

Згідно зі статтею 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини 2 вказаної статті виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом частини 1 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина 1 статті 26 Закону № 606-ХІV передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У пункті 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судами встановлено, що подана позивачем для примусового виконання вимога № Ф-127У від 4 березня 2013 року про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у розмірі 3371,46 грн. та бланк додатку 5 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є тотожними за змістом, крім назви.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині скасування постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37285468 від 3 квітня 2013 року, оскільки подана позивачем для примусового виконання відповідачу вимога про сплату боргу № Ф-127У від 4 березня 2013 року відповідає вимогам статтей 17, 18 Закону № 606-ХІV, а помилкове зазначення позивачем назви документа "вимога про сплату боргу" замість визначеної у законодавстві назви "вимога про сплату недоїмки" є формальним порушенням та не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при прийнятті судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та хвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.